Глава 8

Олег ступив за поріг їдальні, відчиняючи крилаті склянні двері навстіж. Його погляд зачаровано зупинився на бенкетному столі. Він не давав Ганні жодних вказівок щодо сніданку – лише сказав, що з радістю з'їсть те, що вона приготує. Проте, коли він зайшов до їдальні, то аж присвиснув від здивування – стіл був заставлений стравами. А Ганна, вбрана у білий кухарський костюм, якраз вносила ще дві страви з спокусливим ароматом.

– Доброго ранку, – привітно сказала Ганна. - Сподіваюся, ви дуже зголоднілий?

Олег відчув, що за тиждень немов призабув, який приголомшливий вплив справляє на нього її щира усмішка.

– Невже гадаєте, що я зможу самотужки впоратися з такою кількістю страв? – здивовано промовив він, ледь ховаючи посмішку.

– З'їсти все – навряд, – погодилася Ганна і примружилася. – Але скуштувати – запросто. Ви ж не вказали, яким саме яєчним стравам віддаєте перевагу на сніданок. Тому я приготувала вам цілу колекцію!

Вона відсунула йому стілець, запрошуючи сісти. Олег підкорився і, накинувши серветку на коліна, безтурботно всівся.

"Яка передбачлива", – подумав Олег.

Ганна одразу почала ставити перед ним тарілки з різноманітними яєчними стравами: омлет з овочами, пишне суфле з рум'яною скоринкою, яйця пашот у вершковому соусі з сиром та інші апетитні яєчні страви.

– Ну що, з чого розпочнемо? – запитала Ганна, спершись об стіл і поглянувши на Олега. Той ковтнув слину і взяв виделку. Сьогодні його чекав, мабуть, найцікавіший сніданок за багато років.

Він оглянув різноманітні страви і вказав виделкою на одну незнайому:

– А це що?

– Фріттата – італійська запечена яєчня, – пояснила Ганна.
Олег придивився до рум'яного омлету, всередині якого були шматочки помідорів, грибів і кукурудзи.

– Виглядає немов міні-піца, – сказав Олег здивовано. – Я й не знав, що з яєць можна приготувати стільки різноманітних страв.

Він спробував фріттату. Ганна затамувала подих, чекаючи на його реакцію.

– Непогано, – схвалив Олег. – Сир просто тане у роті. А поєднання з грибами – чудове.

Ганна стримано усміхнулась.

– Але я стежу за фігурою і серйозно тренуюся, – додав Олег, окинувши поглядом свою мускулисту статуру. – Тож мені потрібно щось легше.

– Я це передбачила,– відгукнулась Ганна і подала тарілку. – Спробуйте білковий омлет і сирники з ягодами – малокалорійно, але ситно і смачно.

Олег схвально хмикнув і відламав шматочок сирника. Спробувавши, він з задоволенням відзначив:

– Ммм, неймовірні сирники!
Його обличчя світилося, очі виражали захват, бо він ледве стримувався, щоб не з'їсти все відразу.

– Приємного апетиту, – лагідно промовила вона, трохи нахиливши голову.

– Я залишила на столі блокнот і ручку, щоб ви могли записати, що вам сподобалося найбільше, – сказала Ганна бадьоро підморгнувши йому. – На кожній тарілці вказаний номер. Можливо, ми включимо те, що вам сподобається в постійне меню, – додала вона з легкою посмішкою.

Жінка вже збиралася йти на кухню, але Олег зупинив її:

– Ганно, будь ласка, не йдіть.

Зупигившись, вона здивовано підняла брову, не очікуючи, що Олег запропонує їй компанію.

– Тут так багато смачної їжі, мені одному не впоратися. – Він стримано засміявся, намагаючись приховати свою зацікавленність в її товаристві.

– Можливо, ви складете мені компанію? – Він поглянув на неї з надією в очах.

– Але, Олеже, ви ж знаєте, що їсти з хатньою робітницею за одним столом – це дурний тон, – попередила вона його спокійно.

Олег одразу ж поправив її, зазираючи в її прекрасні очі:

– Ви не служниця, Ганно.

– Тоді хто ж я? – запитала Ганна, у куточках її губ грала розгубленна усмішка.

– Ви – прикраса цього будинку, – проголосив Олег, і слова легко злетіли з його губ. Причиною тому були її очі. Чорт забирай, він не міг відірвати від неї погляд. Її прекрасне обличчя, немов магніт, притягувало його. Зрозумівши, що Ганна може неправильно зрозуміти його слова, Олег продовжив:

- Мені якось незатишно снідати одному. Зрозумійте, я завжди снідав у колі сім'ї. Будь ласка, поснідайте зі мною, я був би вам дуже вдячний.

Посмішка Ганни поступово згасла, а на її обличчі з'явився вираз задумливості. Вона згадала про розлучення Олега і зрозуміла, що воно, ймовірно, сильно засмучує. Жінка з власного досвіду знала, як важко переживати розрив, коли на самоті тебе атакують похмурі думки і болючі спогади.

Зі співчуттям і розумінням дивлячись на Олега, Ганна кивнула і м'яко промовила:

- Звичайно, Олег. Я з радістю складу вам компанію! - Її голос був сповнений щирої теплоти та турботи.

Олег радісно посміхнувся, його очі засяяли. 

- Дякую, Ганна! Це саме те, що мені було потрібно! - Він не міг стримати свого хвилювання.

- Будь ласка, почувайтеся тут як вдома, - додав він з щирою посмішкою. - І форму на роботі зовсім не обовязково носити.