Глава 1

У просторому, залитому яскравим весняним світлом залі квіткового салону витав чарівний, п'янкий аромат свіжозрізаних троянд, півоній і жасмину. Букети найрізноманітніших форм, розмірів і відтінків - від ніжної білизни лілій до сліпучої червоної розкоші тюльпанів - були майстерно складені руками талановитих флористів і вабили погляди відвідувачів своєю бездоганною, спокусливою красою.
Ганна квапливо крокувала між вітринами, кидаючи нервові погляди на годинник на зап'ясті. Час невблаганно спливав, а її замовлення затримувалося вже цілих п'ять довгих хвилин. Вона сильно запізнювалася на роботу. Але ж букет квітів був потрібен їй терміново саме сьогодні - у такий важливий день, коли виповнювалося 65 років її дорогій мамі Валентині Іванівні.
Відвернувшись від вітрини, Ганна зупинилася біля вікна, що виходило на вулицю. До магазину підкотив чорний позашляховик, вартість якого можна було порівняти з дорогою квартирою в центрі міста. З нього неквапливо вийшов чоловік. Вік не став на заваді його стрункості та підтягнутості. Обличчя з різкими рисами виявляло сильний характер, глибокі темні очі дивилися пронизливо й чіпко. В акуратно підстриженому і зачесаному назад волоссі проглядала сивина, але вона не старила його, а лише додавала мужності.
Йому б більше пасував якийсь строгий діловий костюм і пальто класичного англійського крою. Але він був одягнений з якимось юнацьким шиком. Світлий гольф під горло, чорна куртка з коричневими вставками на замку, темні джинси, світлі модні кросівки. Хоча слід визнати, що тіло в нього було підтягнутим і струнким. А отже, він міг собі дозволити похизуватися модним прикидом. 
Ганна мимоволі заглянула в салон його дорогого автомобіля. На передньому сидінні вона побачила молоду дівчину - красиву брюнетку з великими губами та блискучим волоссям.

"Ось до такої ляльки й пішов мій колишній чоловік, залишивши мене з величезними боргами", - з роздратуванням подумала Ганна. 
Чоловік увійшов у відчинені двері магазину і озирнувся на всі боки. Ганна заради пристойності відвела від нього погляд і знову подивилася на годинник.

"Ні, ну це вже ні в які ворота не лізе. Чому вони стільки часу вовтузяться з квітами?"

Нарешті, вона побачила, як продавець виходить з-за прилавка з прекрасно зібраним букетом. Тому Ганна швидко рвонула за квітами, все ще сподіваючись, що їй пощастить встигнути на роботу вчасно. Але гнів блискавкою спалахнув в очах Ганни, коли вона побачила, як заможний тип із гелендвагена перегородив шлях продавцю і, безтурботно сунувши тому купюру, взяв букет до рук і попрямував до виходу. Зробивши глибокий подих і приборкавши бурю емоцій, Ганна рішучою ходою кинулася назустріч нахабі. 
- Вибачте, але ці квіти не для вас, - з справедливим обуренням вигукнула жінка, зміривши на чоловіка повний обурення погляд.

- Чому це?- зупинився чоловік недовірливо посміхнувшись. - Я щойно його купив.

- Бо це я замовляла букет з астильби, жоржини, гербери! - вигукнула вона, розправивши плечі. - І я категорично не маю наміру поступатися ним!
Її голос звучав рішуче й непохитно, попри палкий напад адреналіну, що закипав у крові, коли вона дивилася на зухвалого незнайомця.
- Повторюю, я ці квіти щойно купив, - нетерпляче промовив чоловік. - Але я можу придбати для вас інший букет, на ваш смак!
- Мені не потрібен інший букет! - категорично відрізала Ганна.
Незнайомець спідлоба окинув її оцінюючим поглядом з голови до ніг, ніби зважуючи рішучість Ганни. Потім, з ледь помітною посмішкою, відповів:
- Добре, тоді покличемо продавця, нехай він розсудить нашу суперечку.
Ганна помітила, як флорист зім'яв у долоні купюру, що точно перевищувала вартість букета, і примружився з хитрістю. Це був недвозначний знак того, що тут не чисто. Крізь сплеск гніву і роздратування, вона раптово усвідомила: на неї чекає справжня битва за справедливість. Адже це був її букет, той самий, який вона замовила заздалегідь для своєї мами. І вона нізащо не поступиться ним. Хоч раз в житті, але таки покарає несправедливість.
З палаючим поглядом і напруженим виразом обличчя Ганна підступила до прилавка, усім своїм виглядом демонструючи готовність відстоювати свої права, але багатій випередив її.
- Я дуже, дуже поспішаю, - кинув зухвало чоловік і сунув продавцеві ще одну купюру. - Ось, візьміть, складіть для цієї пані точно такий самий букет.

Ганна приголомшено захлинулася лайкою, що готова була зірватися з її рота. Очі флориста засвітилися жадібною радістю, немов два величезні ліхтарі. Йому було начхати на справедливість - хто більше заплатить, той і правий. Як же Ганні остогидли ці ситі, зарозумілі типи з комплексом "у мене є гроші, тож я тут головний"! Але вона не боязка дівчина, щоб тремтіти перед його непохитним авторитетом, а доросла жінка, яка знає, як поставити на місце цього пана.

- Невже ви справді вважаєте, що все можна купити за гроші? - з обуренням вигукнула Ганна.

- Послухайте, я не збираюся з вами сперечатися, - відмахнувся чоловік. - Мені просто ніколи.

Ганну аж пересмикнуло від огиди до цього сивого павича, який, звикши ловити компліменти юних дівчат, дивився на неї зверхньо, немов вона була жебрачкою, що просить милостиню.

- А мені не потрібен інший букет, бо я куплю цей - і за ту ціну, про яку домовилися раніше! - рішуче оголосила вона, войовничо стиснувши кулачки й піднявши підборіддя.

Ганна звернулася до продавця:

- Я зателефонувала вам годину назад і замовила композицію з астильби, жоржин, гербер, матіоли, оксіпеталума, півонієподібної троянди та еустоми, - вона вказувала пальцем на кожну квітку по черзі, додаючи переконливості.