Реставратор. Книга перша. 106-й каземат

Розділ 78. Хто приймає

Наступного ранку, за звичним обмірюванням, Максим не витримав і повернувся до вчорашньої розмови.
— То... ви йдете? — спитав він, намагаючись, щоб голос прозвучав рівно.
— Якщо приймуть, — сказав комендант, не відриваючись від роботи з дренажем.
— Хто приймає рішення?
Комендант випростався, витер руки об штани, подивився кудись у бік лісосмуги, ніби відповідь лежала десь там, за деревами.
— Побачимо, — сказав він.
— Це не відповідь.
— Знаю, — сказав комендант.
Максим почекав, сподіваючись на продовження. Продовження не було — так само, як не було його в перші тижні їхнього знайомства, коли кожна пряма відповідь коменданта виявлялася відповіддю не на те питання.
— Скільки зазвичай чекають? — спитав він тоді. — На таке рішення.
— По-різному, — сказав комендант. — Іноді швидко. Іноді дуже довго.
— А ви самі можете передбачити?
Комендант на мить задумався, дивлячись на власні руки — старі, зашкарублі, з тим самим тремтінням, яке Максим помітив ще після ночі «чотирьох днів» і яке відтоді не минуло повністю.
— Думаю, цього разу швидко, — сказав він нарешті.
— Чому так думаєте?
— Бо є кому передати, — сказав комендант. Він подивився на Максима прямо, без жодної ухильності цього разу. — Раніше не було. Тепер є.
Він повернувся до дренажу.
Максим стояв, тримаючи власні інструменти, дивлячись йому вслід.

Олександр Олджі

Подобається

#31 в Містика/Жахи
#645 в Фентезі
#71 в Темне фентезі

У тексті є: містичний трилер, дужедивнісправи, загадкові зникнення

Відредаговано: 23.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись