IX

Лампон, вхожий у сни Перікла і ведений, як вважалось, особистим знаком від Аполлона, повідомив свого патрона, що з Геродотом вийшла заковика. Матеріал, здобутий тим у дорозі, виявився занадто… неоднорідним. На думку Лампона, це ламало всю схему. Під таку кашу вже не підведеш струнку низку авторитетів, готових не тільки патріотично, а й «науково» стверджувати, що Афіни встановили ексклюзивні контакти з референтами Гефеста, здатними перетворити будь-який поліс на палаючий кратер. Навіть за найсприятливішого вітру з дельфійських щілин не вдасться приховати, що десь між обʼєктами з криптономенами «Місце сили №7» і «Місце сили №10» у Геродота стався або філософський перелом, або гастроентерит.

Не менше бентежило жерця й те, що Геродот вибудував власну гіпотезу. Сюди ж додавалися й емоційні ризики. Людина, якій не повідомили, навіщо вона збирала камʼяне vinegreto, незабаром побачить, кому цю страву намагаються згодувати. Вона помітить, що рецепт все ще носить її імʼя, але переписаний дзеркально — і це буде вже не просто заковика. Це — потенційний витік. Причому не тільки інформації, а й контролю.

І якщо раніше Геродот сприймався як безумовний союзник, ентузіаст і жива табула церата з бородою, то тепер він повільно, але впевнено перетворювався на потенційного викривача. Тобто, на повновісну проблему.

Лампон, який звик розвʼязувати проблеми ще до того, як ті усвідомлять власне існування, діяв, як людина, в якої в рукаві завжди були зайві кістки — на випадок, якщо правила зміняться просто за столом. Раз Геродота вже не можна було контролювати змістовно, його потрібно було контролювати формально. Жрець запропонував Періклу організувати для дослідника те, що в майбутніх століттях стане називатися «почесним виключенням» — тобто тихим засланням під гучні фанфари. Присвоїти особливий статус — не просто історика, а першого в історії Історика, з великої літери, з особистою припискою до бібліотеки, охороною і регулярними виплатами. Це дозволяло тримати його під рукою і водночас — під наглядом. А головне, наділяло репутацією, настільки видатною, що будь-які дивацтва в його пізніх автографах можна було списати на загадкову широту генія. Щоб остаточно змазати різьбу, Геродоту присвоїли символічний титул «Хронікар Дельфійської згоди» (так назвали нову соціо-філософську течію, яку вигадав особисто Лампон за три тижні до початку урочистих честувань) і вручили пергамент із переліком суто теоретичних обовʼязків перед вітчизною, від яких неможливо було відмовитися, не виглядаючи божевільним.