III

Геродот прибув до Афін як подобає людині, чия біографія вже почала скидатися на анотацію до майбутньої трагедії. Спроба перевороту в Гелікарнасі — невдала, але з ідеєю. Вигнання — безрадісне, але кого це хвилювало в місті, де стиль падіння оцінювався нарівні з красою стрибка? Плавання з афінським флотом — швидше екскурсія, ніж служба, але галочку ставили. Звідти Геродот приніс не стільки подвиги, скільки історії: вичищені, з правильно розставленими акцентами, в потрібній інтонації. Афіни завжди були голодні до оповідань, особливо коли ті починалися як особисті, а закінчувалися як загальнодержавні.

Перікл дізнався про нього раніше, ніж потиснув йому руку — так тут працювала система. Геродот до моменту знайомства вже перебував у стадії «перспективного контакту»: обкатаного в розмовах, перевіреного на банкетах, ненавʼязливо вивченого через третіх осіб обох статей. Коли Перікл нарешті його запросив — спочатку неофіційно, потім у кабінет — Геродот був уже майже готовий.

Вони розмовляли як люди, які давно читають ті самі книжки, тільки з різними висновками. Геродот говорив з обережною прямотою, якій у ті часи ще вірили. Перікл слухав. А потім зробив рух, за яким в Афінах розуміли: ця людина увійде до ближнього кола. Так Геродот став не просто бажаним співрозмовником, а частиною інфраструктури. Його записи почали проходити за розрядом «допоміжних для ухвалення рішень», а сам він — бути присутнім на обговореннях того, чого не існувало офіційно.