Розділ 8

Розпрощавшись із Джеком та Лаурою, Джон налив собі високоякісного коньяку та сів у крісло, що стояло біля каміна у вітальні. Десь за пів години Анна мала спуститися до бібліотеки. Він збирався доручити їй надзвичайно важливе завдання – реставрацію картини, що коштувала не один мільйон доларів. Однієї розмови з нею вистачило йому, щоб зрозуміти: вона впорається. І, можливо тоді, він навіть зможе переконати її залишитися в Англії та працювати на нього завжди. Саме таких спеціалістів йому бракувало. Джон злегка усміхнувся, відчуваючи задоволення від того, що все розвивався так, як він того хоче…

Лорд Джон Вітмор –  впливовий підприємиць, мистецький меценат, який збудував бізнес-імперію на приватних колекціях, антикваріаті та реставрації старовинних речей. Його діяльність охоплювала не лише легальні ринки, а й тіньові, роблячи його одночасно респектабельною та небезпечною фігурою.

Офіційно він керував компанією «Whitmore Restoration & Antiques» – яка спеціалізувалася на реставрації старовинних меблів, картин, скульптур та артефактів. А також «Whitmore Galleries & Auctions» – міжнародною мережею елітних галерей та аукціонних будинків де колекціонери, музеї, меценати купували рідкісні твори мистецтва. Ці сфери мали ліцензію і не порушували закону. Але… за лаштунками цього блиску ховалася зовсім інша сторона його бізнесу, окремий напрямок його тіньової діяльності. Кожні три місяці Вітмор організовував закриті підпільні аукціони, де продавалися викрадені, контрабандні та заборонені твори мистецтва, а також високоякісні копії, створені його людьми, які видавалися за оригінали. Доступ до них мали лише обрані. Ті хто міг заплатити за мовчання або мовчав з остраху.

Як усе це працювало? Легальна структура прикривала нелегальну діяльність: в аукціонних будинках Вітмора продавали як законні твори мистецтва, так і ті, що мали сумнівне походження. Підставні компанії займалися транспортуванням і легалізацією контрабандного антикваріату. Тим паче якщо впливовий колекціонер бажав викрасти конкретний твір, то Вітмор здійснював його бажання та знаходив спосіб доставити товар замовнику. А його зв’язки – впливові особи, корумповані чиновники й представники кримінального світу допомагали уникати проблем із законом і приховувати незаконні оборудки.

Його бізнес викликав захоплення. Вітмор був бездоганним гравцем, який уміло балансував між світом елітного мистецтва і кримінального підпілля.  Захоплення й страх ішли пліч-о-пліч з його ім’ям. З ним хотіли співпрацювати, його поважали, він мав вплив, його боялися. Але він не завжди був таким…

Джон підвівся з крісла, залишивши порожню склянку біля каміна, і неквапливо зайшов до бібліотеки. Сів за письмовий стіл, відхилився на спинку крісла задумливо вдивляючись у ряди старовинних книг, згадуючи шлях, який привів його до цього моменту. Як він став тим, ким є зараз. Як зміг піднятися з руїн минулого життя і відновити все, що було втрачено.

Його батько, чоловік благородний і порядний, також був підприємцем і пристрасним цінителем мистецтва. Однак, на відміну від Джона, він ніколи не вдавався до незаконних схем. Його бізнес існував за законом, його репутація була чистою, а серце – добрим. Але саме ця чесність і доброта й стали його фатальною помилкою. Він був поступливим, він вірив у порядність інших, і, зрештою, ця довіра привела його до краху. Бізнес розсипався, статки танули, і одного дня їхня родина, ще вчора заможна й поважна, опинилася на межі бідності.

Джон був ще дитиною, коли це сталося, і тоді він не міг повністю усвідомити причини такого різкого падіння. Він бачив, як змінилося їхнє життя – як водій більше не підвозив його до школи, як довелося взагалі залишити приватну школу і перейти до звичайної, як їхній розкішний родинний маєток став чужим, а вони самі – вигнанцями у світі, де колись почувалися господарями. Джон не розумів усіх тонкощів бізнесу, але відчував: вони втратили все через слабкість і наївність батька.

Саме тоді, у цій звичайній школі, куди його перевили він і зв’язався з хлопцями, яких інші боялися. Спочатку це було просто бажання не виділятися, бути своїм у новому середовищі. Але з часом ці знайомства перетворилися на щось більше. Ті хлопці, з якими він ділив сигарети за школою, подорослішали, змінили підліткові пустощі на серйозні справи, а згодом стали кримінальними авторитетами. І вони не забули про Джона. Вони підтримували його, допомагали, а він – їх. Саме завдяки їм він зміг повернутися туди, звідки їхню сім'ю викинула доля.

Коли помер батько, Джон відчув не лише втрату, а й виклик. Він вирішив повернути все: і маєток, і повагу, і вплив. Все, що колись належало їхній родині. Він вибрав шлях, якого його батько уникнув. Темний шлях. Він зрозумів, що чесністю неможливо вибороти місце під сонцем у цьому жорстокому світі. Він навчився маніпулювати, обманювати, вигравати там, де інші програвали. Його бізнес зростав, його статки примножувалися, він став тим, ким колись був його батько – але на своїх умовах.

Мати здогадувалася, якою ціною її син досяг успіху. Вона неодноразово намагалася відмовити Джона від цього шляху, благала, щоб він залишив усе, поки не пізно. Вона боялася за сина, бачила, як темрява поглинає його. Джон слухав, обіцяв… і знову обманював. Він не міг зупинитися, бо зупинка означала повернення в ту прірву, з якої він так довго вибирався.

Коли мати пішла з життя, Джон відчув те, чого не очікував. Його імперія процвітала, а він… залишився один. Тоді й зрозумів, що його успіх, його багатство – ніщо, якщо немає з ким цим поділитися. Йому більше не було для кого перемагати, для кого боротися. І тоді усвідомив, що потрібно щось змінювати.

Джон вирішив одружитися. Він не знав, чи це буде справжнє кохання, чи просто прагнення заповнити порожнечу в серці. Але знав одне – йому потрібна людина поруч, хтось, хто зможе нагадати йому, навіщо він живе. Бо без цього навіть найбільший успіх втрачав сенс.

Серед численних своїх коханок Джон не бачив жодної, кого міг би уявити своєю дружиною. Йому потрібна була не просто жінка для розваг, а дружина — добра, трохи наївна, така, що вірила б кожному його слову, не ставила зайвих запитань і не намагалася дізнатися правду. Жінка, яка не з'ясовувала б стосунки, не влаштовувала сцен, а сприймала все як є. Але при цьому вона мала бути з благородної сім'ї — бо шлюб для нього був не лише особистою справою, а й вигідною угодою.