Розділ 16

Останній міліметр розчинився в напівтемряві, і його губи відчайдушно, палко накрили мої.

У цьому не було ні краплі грубості, але не було й обережності. Це був справжній емоційний вибух. Багаторічна дамба, яку він так старанно будував зі своїх жорстких правил, стриманості та крижаного холоду, розлетілася на друзки від одного поцілунку.

Він цілував мене так, ніби я була киснем, якого його позбавили роками. Жадібно. Глибоко. Його губи мали терпкий смак дорогого віскі і тієї особливої чоловічої сили, від якої в мене миттєво підкосилися ноги. Це було чисте, неконтрольоване сп'яніння емоціями, від яких він так довго тікав.

Усі мої думки про Маркуса, шантаж і загрозу просто випарувалися, вибиті з голови цією шаленою хвилею. Я піддалася. Мої руки, які секунду тому ховалися за спиною, злетіли вгору і заплуталися в його густому, темному волоссі. Я відповіла на поцілунок з такою ж відчайдушною пристрастю, шукаючи в ньому порятунку від власного страху.

Ця відповідь спрацювала на нього, як іскра на порох.

Артур глухо простогнав просто в мої губи. Його великі, гарячі руки ковзнули від мого обличчя до талії, обхопили її з несподіваною ніжністю і силою водночас, і м'яко відірвали мене від холодного скла. Він більше не збирався ділити мене ні з ким і ні з чим.

Не розриваючи поцілунку, він змусив мене зробити кілька кроків назад, углиб своєї кімнати. Ми сліпо рухалися в темряві, дихаючи одним гарячим повітрям на двох. Мої коліна раптом вдарилися об щось тверде — масивний дубовий стіл у центрі його кабінету.

Артур не зупинився. Одним швидким рухом руки він зсунув зі стільниці якісь важкі папки, звільняючи місце. Він підхопив мене за стегна і посадив прямо на край столу, опиняючись між моїми ногами, притискаючись до мене всім своїм напруженим, гарячим тілом.

Його руки ковзнули під край моєї блузки, і його довгі пальці торкнулися оголеної шкіри на спині. Цей дотик обпік мене. Я вигнулася назустріч, мимоволі притиснувшись до нього ще ближче.

Артур відірвався від моїх губ, важко і рвано хапаючи повітря, але лише для того, щоб спуститися поцілунками нижче — до мого підборіддя, до лінії шиї, де шалено бився мій пульс. Його дихання обпалювало мою шкіру, змушуючи мене переривчасто, судомно видихати. Його великий палець обережно ковзнув по ґудзиках моєї блузки, розстібаючи кілька верхніх.

Я відчувала, як його серце шалено б'ється в грудях, вдаряючись об мої власні ребра. Він боровся з собою. Я відчувала це в тому, як судомно стискалися його пальці на моїй талії, ніби він панічно боявся, що я зараз зникну.

— Чорт... Через тебе я втрачаю розум, — хрипко, наче в лихоманці, видихнув він мені в шию,  від чого шкіра взялася сиротами. — Усе моє життя було суцільним контролем, правилами і холодним розрахунком, Лівіє. Але ти... ти мій єдиний хаос. Мій прекрасний хаос, якого я зараз потребую більше, ніж повітря.

Уперше. Уперше він назвав мене на «ти». Цей останній бар'єр між нами впав, залишивши нас абсолютно оголеними одне перед одним емоційно. Він підняв голову. Його сірі очі були темними від дикого бажання, але в них світилося стільки ніжності, що в мене перехопило подих.

— Скажи мені зупинитися, — прошепотів він, притискаючись лобом до мого чола. Його голос вібрував від напруги. — Скажи це зараз, бо ще мить — і я просто не зможу тебе відпустити.

Він дав мені вибір. Я подивилася в ці очі. Цей чоловік, який роками ховав себе за крижаною бронею, зарікшись відчувати щось до жінок після всього бруду у своєму минулому, зараз стояв переді мною абсолютно відкритий і беззахисний у своїй довірі.

І саме в цю секунду реальність Маркуса спробувала вдарити мене знову. Якщо я залишуся з ним... я стану частиною його життя. Я можу принести йому справжній руйнівний хаос. Але дивлячись на те, як ледь помітно тремтять його сильні руки на моїй талії, я зрозуміла інше: я більше не можу без нього. Я врятую його завтра. Я вкраду ті кляті гроші, я розберуся з дядьком, я зроблю що завгодно і зникну, якщо доведеться, але сьогодні... сьогоднішня ніч належить лише нам.

Замість відповіді я підняла руки, обхопила його обличчя і, дивлячись прямо в його очі, прошепотіла:

— Не зупиняйся. Просто... не відпускай мене.

Артур шумно видихнув, ніби з його плечей впала тисячотонна брила. Його погляд спалахнув. Він більше не вагався.

Він підхопив мене на руки, легко відриваючи від столу. Я міцно обхопила його за шию, вдихаючи його запах. Він поніс мене через кабінет до масивних подвійних дверей, що вели до його приватної спальні. Він штовхнув їх ногою, і ми опинилися у просторій кімнаті, залитій сріблястим світлом місяця. Посередині стояло величезне ліжко.

Ми впали на м'які простирадла, не розриваючи обіймів. Артур навис наді мною, спираючись на лікті, і на якусь мить просто зазирнув у мої очі. У його погляді була така жага, наче я справді була водою в пустелі. Крига, яка роками сковувала його серце, остаточно зійшла лавиною.

Одяг ставав зайвим, заважав дихати, заважав відчувати. Його пальці ледь помітно тремтіли, коли він позбавляв мене блузки, ніби він боявся пошкодити щось неймовірно крихке. Його гарячі поцілунки покривали мої плечі, ключиці та лінію талії, змушуючи мене вигинатися назустріч і переривчасто видихати його ім'я в тишу кімнати. Його сорочка полетіла кудись на підлогу, за нею все інше. Мої долоні нарешті торкнулися його оголеної спини, досліджуючи кожен сантиметр його тіла, яке він так довго ховав під суворими костюмами.

Це не було просто фізичним потягом. Це була сповідь без слів. Він кохав мене так, ніби вперше в житті торкався чогось справжнього, позбавленого брехні та інтриг. Ніби намагався стерти весь бруд свого минулого, знаходячи в мені свій єдиний якір. Кожен його дотик був сповнений шаленої, всепоглинаючої пристрасті.

Коли він остаточно стер останню межу між нами, я не змогла стримати сліз — цього разу не від страху, а від неймовірної, пронизливої гостроти моменту. Артур завмер на секунду; на його вилицях від напруги заграли м'язи, поки він намагався впоратися з емоціями. Він обережно, трепетно виціловував ці сльози з моїх щік, міцно переплітаючи пальці з моїми. Ми згоряли в цій темряві разом, у єдиному божевільному ритмі, залишаючи від минулого лише попіл, і народжуючись заново в руках одне одного.