Єресь

середньовіччя розуму

По той бік самотності

Стильні безсонні ночі. Сухий сніданок

Вона була Сант- Анна. Тепер як у кожному новому житті

Вона придумувала собі нове ім'я, і цього було досить для самотності

Коли самотність усвідомлена, вона стає межею між двома світами

Коли ти по цей бік, ти сповнений страхом і відчаєм, екзістенцією і безбарвнісю

Ти стоїш на межі і дивишся у той світ самотності з відчаєм і страхом

Але відчай і страх пропадають, коли ти переступаєш межу

Ти обертаєшся назад спочатку , в перший момент довго дивишся на те, що лишилось

Там ти була іншою: дитинність в смертність опанували тебе

А тут і зараз, по цей бік самотності, починався інший простір і час

Вони чисті і прозорі, наче гострі холодні грані мінералів

Тепер, коли вона усвідомила себе врешті Сант- Анною, вона не ховалась від страху та відчаю, але помітила, що по цей бік вони стають чимось іншим

Чимось, що варто шукати лише в давніх минулих снах

Червона естетика велюру, за яким ховається власна підсвідомість

М'які тихі кімнати, самотнє потойбіччя, неназване місце долі

Неназване ім'я, за яким провали у пам'ять

Але коли у безпам'ятсвтво провалюються ціле життя, цілі століття снів, тоді ти по справжньому прокидаєшся

І червоний велюр і екзістенційна порожнеча цих снів - суть прагнення народження і безсмертя, виборсування з липких обіймів ілюзій, з тих, в яких життя- це все таки сон, незважаючи на стильні безсонні ночі

Тоді ти починаєш бачити все у справжніх кольорах, а час - чорно- білий, бо є світлом і темрявою, що змінюють одне одного

Час часу

Час ділився на білий і чорний час

Коли був білий час часу, Сант- Анна закривала очі, бо час сліпив, на часі було мовчати і слухати

Вона бачила простір з проламаним асфальтом, крізь який пробивались трави і кульбаби

Цей простір сповнювався провалами у пам'ять- спогадами про минуле

І там все завжди губилося в серед обличч та надій

Серед усмішок та радості

Прихованої печалі та зневіри

Білий час часу приходив зі сходу, йшов на захід

І в ньому знаходилось достатньо загубленої ніжності, зцілення, склеєних на горнятах тріщин

Сант- Анна не любила, коли щось було поза очі, там, де вона не бачила і не чула

Бо на очах завжди народжувалась іронія, дитинність і смертність

І урочиста музика і піднесена риторика просторів та білого часу часу завжди народжувала в ній неспокій і передчуття власної загибелі

Але вона знала, що , коли приходить чорний час часу, вона бачитиме в снах власне прагнення до народження та безсмертя

Червоний велюр завіс, що драпірують реальність, але оголюють підсвідоме

І гострота мінералів під ногами, якими вщент сповнені життєві дороги тих, хто ходить сповідимими шляхами, - були суть виявом підсвідомого прагнення жити і пам'ятати

Забувати і самій прагнути забуття

Не янголи вели її по життю, бо знайшли її ноги все загострене, наче ножі, каміння

Наче якісь прадавні мисливці ретельно заточили їх крем'яними скалками та кинули їй під ноги

Сант- Анна збивала вщент взуття, яке б не було воно міцне, але попри все завжди приходила туди, де її не любили

Може, для того, щоб врешті полюбити себе саму

Білий час часу врешті народжував метафори і гнів, як виявлення найвищого спокою та рівноваги

Бо вона знала, що час поділено порівну між світлом і темрявою

І варто його прийняти таким, який він є

Естетика червоного

Естетика червоного завжди закінчується прийняттям слова про закон і благодать

Закон нікого не цікавить

А благодать і апріорі

Червоний- колір сорому та блуду

А велюр їй завжди нагадував той сон з дитинства

В снах не діють ні закони ні тим більше благодать

Бо благодать приймає тих хто прокинувся і прийняв закон на свій страх і ризик

Сант-Анна була впевнена, що прийнявши закон, не йнятиме сорому, але вийшло навпаки, як завжди

Закон був не складний, складна - благодать

Вона якраз складалась з блуду і сорому

Червоний їй нагадував кров і спокуту

І звідкість , з якихось кутів пам'яті яких було трохи більше, ніж п'ять, до неї повертались злі й добрі, знеможені обертанням землі і зміною чорного й білого часів часу

Час часу

І Книга Книг

Підсвідомість говорить інші речі, зовсім не те

Не про це йдеться у визначеному часі часу і просторі

Сант-Анна відчувала, що варто народитись знову і все почнеться спочатку

Ілюзії і біль прозрінь

Одкровення

Дитинність і смертність

Звільнення і насолода

Але завершувати теж було нічого, бо нічого не мало ні кінця ні початку

Вона знала, що шукати благодать - ніц не варто, бо хто шукає, той втрачає, а хто нічого не чекає, той кінець кінцем мудрішає без одкровень і прозрінь без сакрального знання і мучеництва

Бо істина така проста, що той хто її знайшов, сміятиметься як дитина

А той хто її втратить - плакатиме і народжуватиметься знову для блуду й сорому, закону й благодаті, одкровень і сакральних знань

Сант- Анна не заблукала у сні, серед червоних велюрових завіс

Тепер вона знала- це сон заблукав у ній

І не може вийти назовні

Ефект мандали

Сант- Анна довіряла тільки концентричності і концентрації

Життя все більше набувало ознак кола: тут не було ні кінця ні початку

Але був рух

І варто було сконцентрувати увагу на його механіці

Центр тяжів до нуля, а радіус продовжувався з кожним новим колом

Забуття набувало приємного смаку ектоплазми