Оновлення Ані

Корабель «Скіф» стояв під велетенським куполом супутника Маріс. Русявий хлопчина терпляче продовжував свої маніпуляції на пульті керування корабля.

— Ну що ж, здається все готово. Ані, час прокидатися.

Засвітилися монітори та вогники на пульті.

— Де я знаходжуся? Де капітан Віталій Юрін? І хто ти?

— Корабель «Скіф» знаходиться під захисним куполом зі штучною атмосферою на супутнику Аріадни Маріс. Віталій Юрін зараз на малому бойовому кораблі «Ефа» прямує до Землі, на перехоплення ассандоранського флоту. Моє ім’я Марті. Я вчений-інженер, спеціаліст по штучному інтелекту та реліктових зорельотах. Я синтетик.

— Що ти зробив зі мною та кораблем? Я відчуваю зміни. Мої системи працюють набагато краще. Також джерело енергії стало більш потужним і стабільним.

— По перше я модернізував усі твої системи за допомогою нано і мікророботів. По друге, у тебе новий процесор, куди я переніс тебе. Старий піде до музею. По третє, замість анігіляційного ядра тепер «Скіф» використовує енергосферу.

— Енергосферу? Але ж вона потрібна для захисту Землі.

— Вже ні. Ми тепер допоможемо. У нас є технологія виготовлення енергосфер, проте вона у нас вважається застарілою. Ми використовуємо реактори з сингулярним ядром.

— Дивовижна технологія. І дякую за енергосферу.

— Зараз нам треба випробувати твої двигуни.

— Куди полетимо?

— Полетимо до червоного карлика за два світлових роки звідси.

Мить і «Скіф» вже висів над гладенькою сферою Маріс.

— Я прокладу курс, – сказала Ані.

— Давай.

— Я помітила що тепер можу коригувати курс прямо у гіперпросторі.

— Правильно. Я імплантував тобі новітні пристрої навігації.

Маріс почав швидко віддалятися, доки навколо корабля не виникло сіре марево гіперпросторового тунелю. Через годину «Скіф» вже вийшов з гіперпросторового тунелю поблизу маленької червоної зірки. Навколо неї оберталися шість планет, кожна приблизно розміром як Земля.

— Курс на третю планету. Ми її називаємо планетою Гамма. Вона єдина в зоні життя в цій зоряній систАні. За розмірами цей світ майже ідеально схожий на Землю. Коли ми вперше прибули сюди Гамма була завжди повернутою до зірки одним боком. На денному боці там була вічна посуха та спека, а на нічному боці планета була вкрита товщею льодовика. Особливі вихрові установки надали планеті обертання. Льодовик розтанув, вкривши океаном понад 80% поверхні. Зараз там дуже комфортні умови для людей. Ми створили там біосферу земного типу. Планети Альфа і Бета випалені та сухі світи. Решта три планети це холодні зледенілі світи.

— Там хтось живе?

— Цей світ чекає заселення. Там знаходяться лише наші вчені.

— Орбіти планет проходять близько одна від одної.

— Правильно. З поверхні Гамми люди добре, навіть неозброєним оком можуть бачити інші світи. А Дельта для мешканців Гамми майже так само добре помітна, як для землян Місяць. Тим паче що у жодної планети немає супутників.

Єдиний континент Гамми був вкритий густими лісами, прорізаний руслами річок, та блакитними очима озер.

— Як тут гарно, хотілося б щоб я сама могла пройтися її поверхнею,– сказала Ані.

— А ми зараз і пройдемося, тут є проектори і ти можеш перенестися туди. У тебе є можливості, яких раніше ти не мала, тепер у тебе є досконала аватарка, – сказав Марті.

Мить і вони удвох опинилися на березі океану, перед стіною зеленого лісу. Ані вперше побачила свою аватарку, у вигляді блакитноокої дівчини, яка стояла на білому піску. Хвилі огинали її ноги.

— Це просто диво. Я про таке навіть не мріяла.

— Мрії також повинні іноді збуватися.