Пустеля. Нові питання без відповіді.

Катер повільно спускався зависнувши над пустелею. Те що згори здавалося мохом, зблизька виявилося безкрайнім низькорослим фіолетовим лісом. Віталій та Ані більше години шукали якусь прогалинку для посадки. Це було нелегко. Нарешті знайшли вузеньку ділянку, яка виявилась піщаним пагорбом затиснутим між гірським хребтом та загадковим лісом. Зблизька ліс виявився скупченням химерних рослин, з кроною схожою на плоску парасольку і фіолетовим листям. Знизу з парасольки звисали якісь утворення кулястої форми, які нагадували кокоси на земних пальмах. На схилах хребта також росли невідомі рослини, які нагадували хвощі. На кінцях пагонів проглядалися розетки фіолетового листя. Плоди тут були також кулястої форми але дрібні, розміром з горіх і ліпилися по стеблу. Віталій звернув увагу що дерева росли на ідеально однакових відстанях одне від одного. Навколо одного дерева росли шість інших. «Хвощі» ж росли поперек хребта менш упорядковано. Люк відчинився і хвиля гарячого повітря увірвалася в шлюзову камеру. Віталій ступив на поверхню, і провалюючись у білий пісок обережно став наближатися до лісу. Листя дивно дзвеніло в поривах вітру. Щось неприродне було в цих заростях і насторожувало, породжуючи відчуття тривоги. Дерева були ідеально однаковими за формою та розміром. Вітер тривожно завивав між деревами. Стовбури дерев були вкриті якимись кільцевими наростами. Щось неприродно правильної форми було у цих хащах. Віталій провів сканером. Але несподівано, замість звичного напису «Чужа ДНК», виник напис «Об’єкт штучного походження».

— Що ж це таке?

— Капітане, я також не здогадуюсь, але тут багато радіоперешкод та невідомих електромагнітних імпульсів, – відповіла Ані. І дійсно голос Ані було важко розібрати крізь тріск перешкод.

— Боже. Я здається починаю розуміти. Листя це – панелі сонячних батарей. І не лише. Листки коливаються від вітру, також виробляючи електричний струм. АРІЯ створила тут величезні електростанції.

Віталій провів сканером та індикатором по піску між стовбурами.

— Корені цих псевдорослин утворюють суцільну мережу і з’єднуються між собою в єдину систему. Без сумніву це велетенська сонячна і одночасно вітрова електростанція. Але на кого вона працює? Якщо АРІЯ все ще активна, а її творіння за тисячу років могли розвинутися. Бойові машини також могли вціліти.

Віталій трохи оговтавшись блукав між стовбурами.

— Ані, здається що ці рослини ніхто не виготовляв, вони ніби виросли. Ось кілька маленьких псевдо рослин. Невже якісь роботи-реплікатори вийшли з-під контролю і почали власну еволюцію?

— Теоретично таке можливо, але я про подібне не чула. Часом деякі механізми покидали напризволяще, але нічого подібного з ними не траплялося. Можливо вони еволюціонують під контролем АРІЯ.

— Мене цікавлять плоди. Я не можу їх дістати. Вони надто високо. На цих кулях якісь крильця..

Раптом Віталій помітив одну кулю, яка лежала на піску. Її крильця були закриті. Віталій підібрав її. Вона нагадувала якийсь диковинний плід. Сканер показував, що псевдо рослини складаються з металів, неметалів: титану, ванадію, алюмінію, літію, кремнію, сполук Карбону та Силіцію.

— Капітане, обернись, – раптом почув він голос Ані. Тріск перешкод зник і голос Ані було добре чути.

Віталій обернувся і похолонув від жаху. Між псевдорослинами рухалася якась істота схожа на павука півметрової висоти. Він вихопив паралізатор, вперше пошкодувавши, що не взяв із собою бойової зброї. Але істота не звертаючи уваги на Віталія крокувала повз нього. Раптом павук зупинився, підібрав передніми клешнями ще одну кулю що впала з псевдо рослини. На його череві відкрився отвір в якому плід і зник. Істота рушила далі. Отямившись, Віталій просканував її сканером. Вона складалася переважно з легких металів, сполук карбону, силіцію. Страх вже минув. Отямившись Віталій вирішив повертатися до катера. Дорогою він підібрав ще кілька плодів. На його шляху трапився ще один павук, який також не звернув на Віталія жодної уваги. Ось нарешті катер. Нова думка примусила його покласти плоди у шлюзову камеру і попрямувати вгору схилом до заростів «хвощів». Поза всяким сумнівом це також були сидячі механізми, здатні використовувати енергію сонця та вітру. Набравшись сміливості він підійшов до хвоща і спробував зірвати невеликий округлий плід схожий на горіх. Його крильця були розкриті. Проте «горіх» міцно тримався на стеблі. Віталій спробував зірвати ще кілька плодів на інших псевдо хвощах. Нарешті він побачив що крильця одного плода закриті. Віталій взяв його і він легко, з металічним звуком відламався від стебла. Шляхом до катера Віталію пощастило знайти один фіолетовий листок. На дотик він був жорстким. Через кілька хвилин він вже був біля катера, а ще через десять хвилин у повітрі прямуючи до «Скіфа». Коли він на кораблі оглянув свої трофеї, то несподівано легко зрозумів що це за плоди: як показало сканування це були касети паливних елементів холодного ядерного синтезу, набитих дейтерідом літію-7. Вони крім палива містили окрАні метали та неметали. Листок, як він і очікував був високотехнологічною сонячною панеллю. Провідні високотемпературні надпровідні пучки всередині не залишали жодних сумнівів. Така проста і одночасно досконала технологія породжувала безліч нових питань. «Для кого призначалося термоядерне паливо для реакторів холодного ядерного синтезу»? «Чи є якийсь зв’язок із подіями далекого минулого»? Крім того було схоже що електроенергія вироблялася і від коливання листка під поривами вітру.

Віталій тоді не бачив, що коли катер піднявся з пустелі вкритої механічним псевдо лісом, поблизу місця його посадки виникли дві людські фігури. Це були дві молоді гарненькі жінки, дуже різні за зовнішністю. Одна мала дуже темну шкіру та волосся і такі ж чорні очі, інша в протилежність їй була білявою та світлошкірою.