Забута планета

Про невідому далеку планету під мелодійною назвою Аріадна Віталій дізнався під час навчання в університеті. Цей світ закинутий за самий край дослідженої землянами зони був справжньою загадкою. Зв'язок з колонією, яка її заселяла був перерваний ще на початку Епохи Темних Століть. З тих скупих відомостей, які вони мали, це був складний для проживання світ. Місцеве світило генерувало дуже потужний потік гамма-радіації і навіть на поверхні планети рівень радіації був більш ніж в сотню разів вищий за земний. Віталій знайшов відомості про чотири експедиції, які намагалися дістатися Аріадни. Всі експедиції були військовими і були організовані урядами різних держав, ще задовго до укладення Кассіопейської угоди. І всі зникли. Потужні стародавні крейсери типу Біла акула та Тигрова акула звідти не повернулися. Останню експедицію сімсот років тому організував уряд Ассандорана, відправивши туди цілий флот потужних крейсерів на чолі з лінкором типу Мегалодонт. Флот безслідно зник. З того часу ніхто не намагався дістатися Аріадни. Коли Віталій думав про долю цих експедицій, лещата страху стискали його серце. І недаремно. Планета потрапила під владу потужного штучного інтелекту, який швидко створив армію потужних бойових роботів. І від атак цієї армії потерпали кораблі багатьох держав. Але коли люди припинили польоти до цієї частини Галактики, зустрічі з розумними машинами припинилися, так само як і сутички з ними. Штучний інтелект АРІЯ лише захищав планету та оточуючі її світи. Про долю людей які лишилися на Аріадні було невідомо.

Саме Віталій був ініціатором цієї подорожі. Його батько та інші відомі розвідники не могли летіти туди, оскільки могли привести за собою хвіст з ворожих шпигунів. Лише невідомий капітан міг непомітно привести корабель до мети. Спочатку йому відмовляли в організації подорожі, потім, коли загроза Ассандоранського вторгнення зросла, пропонували взяти військовий корабель типу Катран. Та Віталій обрав невійськове розвідувальне судно. «Скіф» був одним із найшвидших кораблів не лише Земної Республіки, але й одним із найшвидших кораблів Галактики. Він сподівався, що штучний інтелект та його армія за сім століть деактивувалися і вже не становлять небезпеки.

І ось проклавши курс Віталій увів «Скіф» у гіперпростір. Чотири місяці польоту. Віталій тривалий час провів в навігаційній, вираховуючи курс, щоб вийти з тунелю якомога ближче до Аріадни. Як правило всі кораблі брали курс на точку корекції курсу поблизу мети подорожі. На невеликій відстані неважко вже було вирахувати точний курс для останнього кидка. Настав день, коли «Скіф» повинен був вийти з гіперпростору поблизу загадкової Аріадни. Штучний інтелект корабля Ані, монотонним голосом вів останні секунди зворотного відліку:

— До виходу з гіпертунелю вісім секунд. Сім. Шість. П’ять. Чотири. Три. Дві. Одна. Вихід.

Сіра мряка, яка останні чотири місяці супроводжувала корабель змінилася картиною розсипу безлічі зірок.. Віталій навіть відсахнувся, побачивши величезну, майже на весь екран сферу планету. Вийти з гіперпростору так близько від планети він не очікував. Добре, що гіпертунель ніяк не може перетнути межу сфери Роша.

— Ми прибули, на моніторі Аріадна, – повідомила мелодійним жіночим голосом штучний інтелект Ані.

Планета була значно більшою за Землю. Її поверхня була більш барвистою ніж земна. Неподалік планети поблискував сірим сталевим відблиском величезний, розміром з Марс єдиний супутник планети. Сіра гладка рівна сфера, жодного кратера чи якоїсь нерівності, жодної деталі рельєфу. На поверхні Аріадни, крізь марево спіральних хмар проглядалися контури материків та океанів. Нічний бік планети час від часу прорізували яскраві блискавки потужних гроз.

— Віталію, в момент виходу з гіпертунелю, я зафіксувала короткий, але потужний імпульс нейтрино, – повідомила Ані.

— Яка поляризація променя? – спитав Віталій, – і чи міг це бути саме промінь, а не випадкові перешкоди?

— Схоже на імпульс штучного походження. Він був коротким. Судячи з вектора джерелом нейтрино був супутник.

— Ще щось вдалося зафіксувати?

— Нічого.

— Ані, виведи на екран карти планети та її супутника.

Планета Аріадна майже не змінилася за тисячу років. Лише рівнини та схили гір місцями стали темно-фіолетового кольору. Але кратерний ландшафт колись схожого на планету Марс періоду дотераформування, супутника Маріс змінився сірою рівною з металічним відблиском сферою.

Барвиста поверхня Аріадни приваблювала, проте Віталій знав, що рівень гамма-радіації приблизно в сотню разів потужніший за земний. Тривале перебування там без засобів захисту небезпечне. Але на нічній частині планети рівень гамма-квантів був цілком прийнятним навіть для живих істот планети Земля. Життя Аріадни вже давно пристосувалося до радіації місцевого сонця, без проблем витримуючи потужні дози випромінювання. Крім того не варто забувати і про загадкове зникнення чотирьох військових експедицій. Ціла армада потужних, до зубів озброєних військових левіафанів зникла не залишивши сліду. Віталій наказав Ані просканувати простір навколо Аріадни в пошуках уламків.

— Жодних об’єктів навколо планети не знайдено, відсутні навіть троянські астероїди в точках Лагранжа, – повідомила через деякий час Ані.

— Дивно. Не могли ж велетенські військові кораблі зникнути безслідно? Якщо розумні машини їх знищили, то на орбіті повинні були лишитися уламки.

Настав вирішальний момент – треба було починати спуск в атмосферу. Крім радіації, згідно даних гравітація планети удвічі перевищувала земну, атмосферний тиск також удвічі вищий. Тоді тисячу років тому атмосфера планети містила 25% кисню, також азот, і кілька відсотків аргону, неону та мізерні кількості інших інертних газів.