Глава номер 3. Знайомтесь — Золоті руки!

— Еридія, будь ласкава, надери їм сраки! 

Сказано — зроблено! Еридія без зайвих аудіофайлів схопила Пузо за шию, підняла і сильно гримнула ним по підлозі. Не відпускаючи хватки ще раз підняла і ще раз вдарила важку тушу об підлогу. І ще кілька раз. Дошки під ногами перетворювалися на друзки, а машина і не думала зупинятися. 

— Його теж, його теж! Сраний корпорат теж винен! — Крикнув Слік, вказуючи пальцем на Пішту.

Це Еридія майстерно проігнорувала, продовжуючи колошматити Пузо. Видно, Пішту справив на неї надто хороше враження, пригостивши випивкою. Доведеться робити все самому. Слік схопив стілець, на якому тільки що сидів, і замахнувся ним, щоб і сраному корпорату відплатити по заслузі. Але вільна клешня робота вихопила стілець з його рук і жбурнула в Макітру, та з такою силою, що його винесло геть із "Хмільного Хряка" прямо крізь зачинені двері, зірвавши ті з петель... Слідом за Макітрою полетів і його напарник, якого Еридія розкрутила і відправила в політ через всю залу. Пузо не вписався в отвір, лишивши поруч із входом величезну діру, розміром з себе. 

"ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ЗВІТУЄ — БОЙОВЕ ЗАВДАННЯ ВИКОНАНЕ."

— Ні чорта подібного, — рявкнув Слік. — Зачинщик цього гівна не покараний, бляха!

Піднявши Пішту за барки, кур'єр привів його до тями парою звучих ляпасів. 

— Що скажеш в своє виправдання, козел? — Запитав Слік, витираючи об куртку долоню, яку вимастив в крові, роздаючи ляпаси. 

Пішту тільки ніяково усміхнувся і поправив темні окуляри.

— Я вибачаюсь, дуже сильно вибачаюсь.

— Вибачається він, бляха... Мені яйця, до біса, відкрутять, а він, сволота така, вибачається! Срана срань... 

Кубічний ящик, по причині непередбачуваних обставин, винуватцем яких був цей гівно-корпорат і два тупих бугаї, перейшов в 2д площину. Став, бляха, пласким, як цицьки анімешних баб. Слік відчував неймовірний прилив жару в своїй п'ятій точці. Джакобо, сто відстоків, почне смердіти, мовляв: "Слік, ти ідіот. Хрону тобі, а не зарплату!" Відштохнувши хлопця, Слік повернувся до посилки. Щоб там не було всередині — воно точно не вціліло. Не з його вдачею... 

— Розумію твоє горе, — втомлено сказав бармен, — але хто заплатить за цей безлад? 

Тут згода, інтер'єр "Хмільного Хряка" трішки постраждав. Відвідувачі отримали порцію видовищ і вже повернулися до звичного часопроводження, не помічаючи наслідків бійки. Діра в стіні та вибиті двері пропускали всередину запахи вечірньої Руїни. В підлозі зяяла розщелина, кругом валялись рештки розтрощенного столу. Сліку було відверто по барабану.

— Я відшкодую. — Пішту накинув піджак поверх просякнутої кров'ю сорочки, вивудив із внутрішньої кишені гаманець і простягнув його бармену.

— Візьміть скільки потрібно.

У змучених очах промайнув вогник, коли ті вивчили вміст гаманця. Бармен посміхнувся:
— Цього вистачить, щоб покрити завдану шкоду. Візьму все.

— Як добре! — Пішту видихнув.

— А це хто відшкодує, бляха? — Слік потряс перед очима туриста сплющеним ящиком.

Посмішка Пішту розширилася:
— Карту приймаєш? 

— Знущаєшся, виродку? 

У відповідь хлопець махнув рукою і з рукава в долоню вислизнув сріблястий шматок пластику.

— Заплачу стільки, скільки потрібно, — після цих слів Пішту нахилився до вуха Сліка, так, що пару крапель крові з розбитого обличчя капнули тому на плече, і прошепотів, — вона безлімітна.

— Хвалишся, виродку? 

— Аж ніяк!

— Все одно буде мало! Я в сраці!

— А якщо ми зробимо так... 

В руках Пішту, якимось чином, матеріалізувалися скотч і канцелярський ніж. Він вихопив з рук Сліка коробку, поклав на барну стійку та почав над нею шаманити.

— Якого... — Тільки й встиг схаменутися кур'єр.

— Так, так, так! Тут підріжемо, тут підклеїмо, тут розрівняємо. Ось так... 

— Ти що, бляха, вичиняєш. Еридія, зроби щось!

"ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ВИКОНУЄ ЗАЯВКУ НА МУЗИЧНЕ ДОПОВНЕННЯ. ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ЗАПУСКАЄ АУДІОФАЙЛ *МУЗИКА ДЛЯ РУКОДІЛЛЯ*"

З динаміків полилася якась старомодна мелодія. Пішту, не відриваючись від роботи, почав кивати в такт головою. 

— О, я знаю цю пісню! Те що треба, ти просто диво!

Екрани Еридії блимнули. Воно реагує на компліменти? Що за чорт з цим роботом? І що за чортівню витворяє цей клятий корпорат. Зайняті справою руки Пішту здійняли навколо себе вихр, з якого тільки вилітали клапті паперу та скотчу.

— Я, — сказав він, посміхаючись, — великий молодець по частині виправлення різного роду неприємностей. Так і моє ім'я, Пішту означає — "той, хто має золоті руки". Підлатаю ваш ящик так, що він буде як новенький. 

— Ти ж сам і став причиною цих неприємностей, дурню! — Нахмурився Слік. — Я пива візьму, заплатиш?

— Без питань, друже.

— Не дружай мені тут, бляха. Сумніваюся, що з цього взагалі щось вийде. Криворукий.

— Поправочка — золоті руки. Не криві, а золоті. 

— Криві, як патики! 

— Золоті, як сонячні промені.

— Криві та щей зі сраки ростуть!

— Ой, як руки можуть рости зі... — Пішту гучно розсміявся і поплескав Еридію по клешні. — Ти чула його? Як руки можуть... Це ж неможливо! А ноги тоді як? Зараз помру!

"ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ПРОВОДИТЬ ЗБІР ІНФОРМАЦІЇ. ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ЗВІТУЄ — РУКИ ЛЮДСЬКИХ ОСОБИН НЕ МОЖУТЬ РОСТИ ІЗ ЗАДНЬОГО ПРОХОДУ."

Заходячись сміхом, Пішту став колошматити кулаками по барній стійці. Із відкритої рани біля його скроні пробився кров'яний фонтанчик. Хлопець не розгубився, врізав собі шматок скотчу і заклеїв ним пробоїну, не перестаючи при цьому сміятись.