Глава номер 2. Знайомтесь — Пішту!

Дзвін келихів, гомін пияків, кислючий запах протухлого пійла та дим від дешевих самокруток. Слік вдихнув на повні груди. Яке щастя! І всього цього могло сьогодні не бути, якби він, розумник такий, не проявив дива дипломатичного таланту. Вечір, що здавався безнадійно зіпсованим, заграв новими фарбами.  

"Хмільний Хряк" завжди був людним місцем, а в п'ятницю тим паче. Протиснутись крізь натовп допомогла Еридія, яка перла напролом і тільки дивом нікого не роздушила. Кілька тіл клювали носом барну стійку. Решта місць біля бару теж були зайняті.

— Проект Еридія, було б добре, знаєш, якби і для нас знайшлося де впасти.

"ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ПРИЙМАЄ ГОЛОСОВУ КОМАНДУ."

Еридія підняла одразу кількох "відпочивальників" і переклала їх в сторону, на підлогу.

— Бляха! — Радісно викрикнув Слік, заскакуючи на звільнений високий стілець.

А ця бляшанка може бути корисною. Американівцям потрібно було запрограмувати машини супроводжувати гуляк в ґенделиках. Цікаво, а якщо дійде до бійки — ця штука стане в нагоді? Синці від клешні на шиї добряче так боліли, а їй нічого би не вартувало відщипнути Слікову голову. Як ніготь кусачками: клац! Від цих думок по шкірі пробігли мурашки. Жах тай годі, бляха.

Та не Слік один мав такого роду супрововід. Деякі відвідувачі розпивали спиртне в компанії так званих "голотянок". Розробка, яка зробила корпорації Дзайбацу-Йокай ім'я не тільки на батьківщині, але й далеко за межами Японії. Голографічні дівки з анімешною зовнішністью: великими очима, різнокольоровим волоссям, варіаціями одягу, які можна налаштувати під стать особистим вподобанням чи фетишам власника. Відносно дешеві і зручні у використанні вони швидко захопили світ, вбивши начисто сектор економіки, що його раніше займала проституція. Окрім одягу можна повністью налаштувати під себе зовнішність голотянки та її характер, звички і голос, та все ж з цими налаштуваннями ситуація була не такою простою. Сама голотянка коштує не так багато, та за пре-сети і різні елементи до неї в Йокай Сторі доведеться відвалити чималу суму. Тому більшість власників голотянок задовольняються базовим скіном ДзаЙо-тян — маскота Дзайбацу Йокай. Сліка ці няшні аніме-молодиці не сильно цікавили, та й гроші у нього ніколи не водилися, а ті що заводилися...

— Мені нуль-п'ять "Тетерійського з плазма-вишнею", роботу — літру спиртяги, — махнув він рукою сильно зморенному бармену.

Очі бармена, здавленні важкими бровами згори й підперті фіолетовими набрякшими мішками знизу, окинули поглядом Еридію.

— Знаю одного мужика, який тримає в себе таких роботів, — задумливо сказав бармен.

— Жирний такий?

— Ага, здоровий...

— Так то мій начальник! Реальний, бляха, козел! Прикинь, каже мені йди і достав цю хрінь, — Слік поставив на стійку ящик. — А сьогодні, бляха, п'ятниця!

— Козел...

Перед Сліком поставили кружку вишневого пінистого напою. Він осушив її за мить, немов би його мучила шалена спрага. Ніби він днями повзав пустелею і нарешті віднайшов озерце чистої прохолодної водички. З радісним писком він випустив ротом клубок пари і запрющив очі від задоволення. Еридія тим часом намагалася взяти пляшку своїми лещатами і Слік з цікавістью спостерігав чи це взагалі можливо.

— Ставлю сотню, що роздушиш, — хмикнув кур'єр.

Але ні. Пляшку, на відміну від горлянки Сліка, робот схопив доволі обережно. Між екранами машини відкрився відсік, схожий на невелике коритце. Еридія зі скрежетом підняла механічну кінцівку та перехилила ємність зі спиртом.

"ПРОЕКТ ЕРИДІЯ НЕ ПІДТВЕРДЖУЄ НАДХОДЖЕННЯ ЕТИЛОВОГО СПИРТУ ДО ВНУТРІШНІХ СИСТЕМ."

— Це тому що Проект Еридія забула його відкоркувати, — Слік сказав це, передражнюючи інтонації робота і розсміявся. — Проект Слік надсилає запит на надання допомоги Проекту Еридія...

Він витягнувся на носочках і скрутив з пляшки корка. 
— Проект Еридія може повторити дію.

"ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ПІДТВЕРДЖУЄ. ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ПОВТОРЮЄ ДІЮ."

За лічені секунди пляшка спорожніла, а її вміст відправився циркулювати нутрощами машини. Слік замовив собі ще пива, а потім ще, і ще, і ще...

"ПРОЕКТ ЕРИДІЯ ІНФОРМУЄ — ЗАЛИШИЛОСЯ ЩЕ ДЕВ'ЯТСОТ ДЕВ'ЯНОСТО КЕЛИХІВ, ЯКІ ДОЗВОЛЕНО ВЖИТИ."

— І я цьому козлу говорю: ти, бляха, не попутав? Я тобі не сучка якась там! Пішов ти, бляха! Сам волочи свою хрінь!

— Правильно, так і треба, — буркнув бармен, виставляючи перед Сліком чергове "Тетерійське з плазма-вишнею".

— Еге ж, — кур'єр уже добряче захмелів, — я їм, бляха, всім покажу.

— Ого! Американівська! Ніколи таких не бачив!

Слік не помітив, як до них підсів якийсь нагелений франт в темних окулярах і модному костюмчику. Він з величезною зацікавленістью роздивлявся робота.

— Дуже стара модель. Таких зараз вже не роблять, та й неетично, звісно...

— Звісно неетично, бляха, — грубо перебив його Слік. — Ось так от підвалювати й переривати культурний відпочинок.

Незнайомець посміхнувся, осяявши тускле приміщення своїми білосніжними зубами. Сліку цей хрін одразу не сподобався: весь такий чистенький, охайний, ще й літри одеколону на себе вилив. Сидить тут, посмішками бавиться, ніби вони з ним приятелі якісь.

— Прошу мене вибачити, просто вільно було тільки біля вас. Якщо створюю незручності, то ви тільки скажіть.

— Та сиди, що вже там...

— Дякую. Пане бармен, можна мені склянку коли, будь ласка?

Він, бляха, серйозно? Прийшов до "Хмільного Хряка" коли сьорбнути? Якийсь ненормальний, його точно відколошматять. Ще молочка би замовив, бляха, ну що за дурень? Хоча ні. Не дурень. Навіть весь одеколон в світі не здатний перебити цей мерзенний запах. Сліка немов паралізувало від усвідомлення. Він дивився, як незнайомець мирно потягує прохолодну колу, а в грудях помалу набрякав згусток люті.

— Ти, бляха, один із них, — процідив він крізь зуби.

— Га? — Зелені очі молодого чоловіка визирнули поверх чорних лінз. — Ви мене з кимось переплутали? Зі мною часто стаються такі дурниці: надто зовнішність моя, як би це сказати, типова. Так — типова. Хах.