Реприза
Понеділок, ніч
Вночі все здається іншим. Темрява огортає квартиру і я навпомацки пробираюся довгим коридором, відчуваючи стіни під пальцями. У цій тиші кожен звук стає виразним, луною відбиваючись від стін. Кроки мої лунко лунають у порожнечі, і кожен шерех ніби посилює відчуття самотності.
Я зливаюся зі стінами, стаю єдиним із підлогою — відчуваю, як розчиняюся. Тіло моє зникає, перетворюючись на щось невловиме, майже прозоре. Мене більше нема. У цьому моменті коридор стає нескінченним, його межі розмиваються, і я відчуваю, як втрачаю зв'язок із реальністю.
Все навколо перетворюється на невиразні, хиткі обриси. Простір наче живе власним життям, у ньому немає ні початку, ні кінця. Я більше не відрізняюся від цих стін, не відчуваю своєї окремості. Тільки луна кроків, що продовжує лунати в порожнечі, нагадує, що колись тут була людина. Коридор порожній, і я лише тінь, що зникає в його безмовності.
#1169 в Жіночий роман
#4550 в Любовні романи
#1021 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 24.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
