Неділя, ранок

Шум електричного чайника дратує і без того роздратовані нерви. Після напруженого тижня роботи над персонажами для нового проєкту я відчуваю виснаження, але й задоволення. Я знову сиджу в кутку просторого офісу, де мій робочий простір заповнений розкиданими ескізами, кольоровими олівцями та кількома комп'ютерними моніторами і графічним планшетом. Кімната обладнана для максимальної зручності: комфортне крісло, великий стіл з вбудованими підставками для різних художніх інструментів. Стіни прикрашені моїми улюбленими ілюстраціями, які слугують джерелом натхнення.

Кожен ранок я зустрічаю з певною дозою нерегулярного захоплення і постійної втоми. Цього разу важко переключитися з нічної роботи над концепт-артом на звичайний ранок. Блискучі ідеї для нових персонажів, що виникли вночі, тепер мають бути реалізовані. Але іноді тяжкість роботи і постійне вдосконалення ідей дають про себе знати.

Чайник закипає і я наливаю воду у свою стару чашку з розмитим логотипом улюбленого фентезі-ігрового світу. Це найдешевший з кухлів, який, незважаючи на свою жахливу якість, супроводжує мене протягом багатьох років. Під час роботи над персонажами в оновлених ігрових проєктах я завжди намагаюся стежити за новими тенденціями в дизайні, намагаючись вписатися в сучасні вимоги, але більше за все люблю старі деталі, які залишаються в моїй пам’яті як частина особистого стилю.

Вийшовши з кухні, я направляюся до свого робочого місця, де вже кілька ілюстрацій чекають на завершення. Екран монітора миготить фрагментами коду та малюнків, що намагаються втиснутися в обмеження ігрового світу. У безперервній боротьбі за те, щоб перетворити абстрактні ідеї в готові образи, я іноді забуваю про реальний світ. Сьогоднішнє завдання — відшліфувати концепт нового персонажа для гри, яка повинна вийти на початку наступного року.

У цьому ранковому тумані я знову зазираю в свій скетчбук, де розкидані ескізи для нового персонажа. Це розмірений процес: плавні лінії, тіні, деталі, які постійно змінюються, а кінцевий результат здається лише далекою мрією. В процесі я помічаю, як раптово засміялася стара свиняча статуетка на полиці — недавній подарунок від колеги, яку я продовжую ігнорувати як ненадійний предмет домашнього декору.

Після кількох годин роботи, до обіду, я знову заглиблююсь у свій світообіг — тривалі пошуки правильного освітлення для нового персонажа та інтеграція його в ігрове середовище. Під час обідньої перерви звично заглядаю в соціальні мережі та професійні форуми, роздумуючи про нові техніки та інновації. Цей час також є можливістю на кілька хвилин відволіктися від роботи і підзарядитися новими ідеями.

Моїх колег я знаю ще з часів стажування і відчуваю, що це єдиний простір, де мені не потрібно маскувати свої справжні емоції. З усіма тримаюся на відстані, не через ворожість, а через бажання зберегти певний рівень приватності. Я знаю, що самотність не є завагою, а скоріше захистом від постійного стресу.
 

***
 

Вже дома.

Сутінки настають, і я знову вмощуюсь на своєму зручному кріслі. Моя квартира наповнюється м’яким світлом настільної лампи, що освітлює ескізи та нотатки на столі. Я включаю класичну музику, яка допомагає мені розслабитися і зосередитися. Сьогодні я планую продовжити роботу над деталями для персонажа, який має стати одним із ключових елементів гри.

Мої думки мандрують між світами, які я створюю. Візуалізація персонажа стає все більш чіткою, але кожна нова деталь приносить нові виклики. Я знову переглядаю наброски, вношу корективи, продумуючи, як краще вписати його в ігровий світ. Інколи я роблю паузи, щоб подивитися на старі ілюстрації і порівняти їх з нинішніми напрацюваннями. Це допомагає зрозуміти, наскільки мій стиль змінюється, і водночас перевірити, чи не втрачаю я свою оригінальність.

Після кількох годин інтенсивної роботи я починаю відчувати втому, але водночас і задоволення від досягнутого прогресу. Я роблю короткий перерву, переглядаючи новини у професійних форумах і соціальних мережах, шукаючи нові джерела натхнення. Це допомагає мені зберегти зв’язок з професійною спільнотою і вчитися новим технікам.

Коли ніч стає глибшою, я вирішую відкласти роботу на сьогодні. Я знову переглядаю свої досягнення і складаю план на наступний день. Задоволена, я зберігаю всі файли і вимикаю комп’ютер. Спокій в квартирі повертається разом з тишею, моя собака міститься до мене на коліна, коли я сідаю на диван з книгою, щоб трохи відпочити перед сном.