Історія 34. Коли хобі стає порятунком і роботою мрії

На початку війни дуже хотілося підтримати Україну усіма можливими способами. Тому було і волонтерство, і допомога переселенцям, і постійні донати на відомі фонди. А ще у плейлисті, крім американських виконавців, з’явилося багато наших співаків, співачок та гуртів. 

Контент, який ми раніше споживали, теж зазнав змін. Тепер нам захотілося підтримати українських ютуберів. У списку улюблених вже були канали про кіно, музику, історію нашої Батьківщини, мовні та гумористичні шоу, а також кілька новинних, щоб розуміти ситуацію в країні та світі. 

І якось так органічно сталося, що завдяки щирій любові до цього контенту я знайшла собі роботу. Одного ранку, снідаючи перед екраном планшета (так, грішна цим, ніде правди діти), я натрапила на оголошення: мій улюблений канал про життя селебріті якраз шукав сценаристів та перекладачів для підсилення команди. Прочитавши вимоги до кандидатів, я вирішила одразу ж відправити своє резюме на вказану електронну пошту. І вже за кілька днів я отримала від них відповідь. 

"Співбесіда", якщо її можна було так назвати, проходила у формі переписки у месенджері. Мені коротко пояснили суть роботи, запитали про досвід написання текстів, зазначили розмір заробітної плати у відповідності до проробленої роботи і запропонували спробувати себе у новому амплуа. Я, чесно кажучи, спочатку вагалася, адже останнім фрілансом, яким займалася, було репетиторство ще в Україні. Однак, писати я полюбляла, за зірками кіно та телебачення стежила вже давно, тож вирішила спробувати.

Мені надіслали невеличке завдання для перевірки здібностей –  розписати певний період життя одного дуже відомого актора – і я з ним впоралася на всі сто. Мої майбутні керівники були задоволені й почалася найкраща робота в моєму житті! 

Працювала я напряму лише з редакторкою, молодою приємною дівчиною, яку я так жодного разу й не бачила. Завдання вона надсилала месенджером, працювали у Google Docs, що було дуже зручно, адже ми мали спільний доступ до документів, а оплата приходила на PayPal, що значно полегшувало мені життя.

З початку нашої співпраці роботи було багато, тому за місяць я могла заробити більше за прожитковий мінімум, на який працює більшість португальців. Я обожнювала вільний графік, могла підлаштовуватися під вихідні та відпустки чоловіка, приділяла час синові, та ще й на творчість та спорт часу вистачало. 

З першого ж гонорару я купила собі новий ноутбук, адже старий перед цим вирішив влаштувати мені справжнє випробування на міцність. Працюючи над своїм найпершим сценарієм, я припустилася фатальної помилки — довірилася звичайному Word. Це ледь не коштувало мені половини робочого тижня: посеред процесу екран раптово згас, а ноут, який і до того дихав на ладан, просто «помер». Коли я зрозуміла, що не можу витягнути з нього жодного документа, мене охопила справжня паніка. 

А редакторка ж мене попереджала про таке і радила користуватися саме Google Docs, адже всі матеріали потім залишалися у віртуальній хмаринці, і їх можна було легко відновити на будь-якому цифровому носії. На щастя, мій старенький ноут змилувався і ввімкнувся рівно на десять хвилин – якраз перед тим, як остаточно віддати Алгоритму душу. Цього часу вистачило, щоб дивом витягти незакінчений сценарій та інші мої творчі доробки. Але після цієї пригоди я заріклася ризикувати і вирішила нарешті повністю довіритися новітнім технологіям. 

От і зараз сиджу в Google Docs та пишу свою книгу. Хтозна, чи відтворила б я слово в слово щойно написане, якби з моїм вже новим комп’ютером щось сталося.

Щодо роботи, то я працювала, не покладаючи рук. Мені подобалося дізнаватися щось новеньке про сучасних зірок, подобалася творча свобода і те, що частину заробітків я тепер могла зі спокійною душею відсилати на потреби Збройних Сил.

Однак, щастя не могло тривати довго. Згодом роботи ставало все менше, курс валют зростав щомісяця і моя праця все більше знецінювалася, адже зарплатню я отримувала в гривнях. Зараз мій фріланс приносить мені копійки, які я віддаю мамі та бабусі, радіючи, що хоч чимось можу потішити своїх дівчаток. Та співпраці я не залишаю. Не щодня отримуєш роботу своєї мрії, хай хоч і низькооплачувану.