Історія 3. Пазл, що склався на краю континенту

Тож чому саме Португалія? Що змусило нас зупинити свій вибір на цій далекій смузі суходолу, де Європа сходиться з Атлантикою? Насправді, пазл склався з кількох вагомих причин, де особистий досвід переплівся з доленосним щасливим випадком.

По-перше, ця країна не була для мене абсолютною “терра інкогніта”. Свого часу я вже прожила тут пів року, вигравши грант від Євросоюзу на стажування в одному з португальських університетів. Це був короткий, але яскравий роман із країною, про який я ще обов’язково розповім далі.

По-друге, сюди манив сам простір. Португальський клімат – це благословення, схоже на вічну весну, де сонце світить майже цілий рік, а повітря, принесене з океану, пахне сіллю та свободою. Сама природа здавалася декорацією до красивого кіно: величний (хоч і пронизливо холодний) океан, смарагдові ліси з хвойних дерев та вічнозелених евкаліптів, які п’янять своїм ароматом, і гори, від краєвидів яких перехоплює подих. Усе це обрамляло старовинну архітектуру, яка дивом збереглася крізь віки й застигла в камені, нагадуючи про колишню велич імперії мореплавців.

А ще Португалія підкуповувала своєю атмосферою. Тутешні люди – прості, усміхнені й легкі у спілкуванні. Поруч із ними швидко зникало це липке відчуття чужинця; ти просто розчинявся в їхній неспішності й теплі. Сюди ж додавався колорит місцевої кухні – ситної, домашньої й неймовірно смачної. Досі моїм найтеплішим спогадом залишається димок від вуличних грилів і ні з чим не порівнянний запах смажених сардин, який став для мене справжньою візитною карткою цієї землі. До того ж життя тут, на перший погляд, видавалося фінансово притомним: ціни не кусалися (як, власне, і зарплати, але про цей бік медалі ми дізналися згодом).

Проте вирішальну роль у нашому рівнянні зіграла не природа і не океан. Головним козирем стала моя колишня однокласниця. На той час вона з родиною пустила коріння в Португалії вже як дев'ять років. Саме вони стали нашими ангелами-охоронцями: за місяць до нашого омріяного переїзду знайшли для мого чоловіка першу роботу і підставили плече з житлом на перший, найважчий період.

Картки були здані, кубики кинуті. Так коротко виглядала прелюдія до нашої великої втечі. Попереду на нас чекала невідомість у країні Кріштіану Роналду, терпкого портвейну та шаленого океанського серфінгу.