Розділ 4. Велике зібрання

Зала ради не мала стін у звичному розумінні, вона відкривалася у простір. Висока, напівпрозора конструкція підіймалася вгору, немов виростала зі світла, а її краї розчинялися в космосі. Звідси було видно зоряне небо, яке не просто існувало — воно рухалося, змінювалося, дихало разом із галактикою. І саме зараз це дихання було тривожним.

У центрі зали зависла проєкція. Галактика Ірівз, магічна жива карта, на ний виднілись світлі точки міст, лінії маршрутів і темні, повільно розростаючіся зони — слід Галактики Олз.

Вінг увійшов останнім, вивчав простір, місце куди прийшов, відчувалось неймовірне захоплення та одразу зловив на собі погляди, вони були різні, одні вже оцінювали, але вже були ті, що починали вірили.

Генерал Коптель стояв нерухомий як опора біля проєкції. Його силует здавався частиною цієї карти — людина, яка знала кожен її біль. Коли він підняв голову, розмови стихли самі по собі.

— Починаємо, — сказав він.

Його голос не був гучним але змушує слухати та бути уважним.

Навколо столу, який радше нагадував коло енергії, стояли ті, хто тримав цю галактику разом.

Рейва була тихою, але її присутність оживляла, як спокій перед бурею. Її руки були складені, пальці ледь помітно рухалися, нагадуючи що зараз будуть прийматись складні речі можливо вирішальні для когось.

Поруч із нею стояв високий чоловік із металевими вставками вздовж шиї та скронь.

— Ардек, стратег Ірівзу, — коротко представив його Коптель, киваючи у бік Вінга.

Його очі були холодними, розрахунковими.

— Ми програємо, якщо будемо діяти як раніше, — сказав він одразу. — Олз не атакує хаотично. Вони ведуть нас до виснаження.

Його голос був рівний без емоцій та чіткі слова, які безжально нагадували про наступ ворога і неминучу небезпеку.

З іншого боку стояла жінка. Темна шкіра з тонким сріблястим візерунком, що рухався разом із її диханням.

— Ліра, командир штурмових загонів.

Її погляд ковзнув по Вінгу. Оцінила.

— Якщо чекати — ми втратимо ще три сектори, — сказала вона. — Я за удар першими.

Її голос був гострий як лезо і вона не боялася його використовувати немов щит.

Позаду, трохи осторонь, стояв ще один. Ворк —  мовчав, але його мовчання було гучнішим за слова інших, бо він бачив і знав особливість цього зібрання. Кожне дія і слово мали вагу.

Коптель підняв руку. Проєкція змінилася. Темна зона розширилася. Раптом — спалах. Один із секторів зник повністю. Тиша в залі стала важкою та болісною.

— Це сталося годину тому, — сказав генерал. Його голос не змінився. З’явилася нотка жорстокості.

— Вони вже тут.

Слова зависли в повітрі. Напруження літало у повітрі. Кожен поринув і роздуми. Крок за кроком і наслідками.

Вінг зробив крок вперед і вперше не відчув сумніву.

— Вони не просто атакують, — сказав він.

Погляди знову повернулися до нього.

— Вони тестують нас.

Мовчання.

— Шукають слабке місце.

Ардек ледь нахилив голову.

— І ти знаєш, де воно?

Вінг подивився на карту. Магічна сила у його тілі стала відгукуватись та розливалась світінням по венах. Треба діяти, треба говорити правду та діяти безжально, зараз.

— Тут, — він підняв руку.

І торкнувся проєкції. Одна з точок спалахнула.

— Вони зосереджують сили не там, де атакують.

А там, де ми не чекаємо. Ліра усміхнулася.

— Нарешті хтось це сказав.

Коптель уважно дивився.

— Продовжуй.

Вінг не вагався.

— Якщо ми будемо оборонятися — програємо.

Пауза.

— Нам треба вдарити першими.

Тиша. А потім… Легка хвиля напруги пройшла залом. Ардек склав руки.

— Ти пропонуєш атакувати Олз?

— Я пропоную змінити правила, — відповів Вінг.

Його голос став твердішим.

— Вони звикли, що ми захищаємось.

Що боїмося втрат.

— А що, якщо ми змусимо їх боятися?

Це вже не було просто словами. Виникала нова ідея і вона змінювала все. Коптель повільно задумався. Ледь припіднімаючи брову оцінював погляди натовпу.

— Ось чому ти тут, — сказав він.

І в його голосі вперше з’явилося схвалення. Рейва подивилася на Вінга, тихо кажучи:

— Бій уже почався.

І десь далеко у глибині космосу темрява зрушила, наче почула тривожність моменту, але це підкреслило що саме зараз відбудеться дія, що змінить хід їхньої історії назавжди.