Розділ 7: Демониця (колишня HR-менеджерка)

  Дівчина мала рожеву шкіру, маленькі ріжки на голові та хвіст зі стрілкою на кінці. Класична демониця. Але замість спокусливого вбрання вона носила строгий діловий костюм, окуляри й тримала в руках папку з документами.

— Добрий вечір, — промовила вона професійним тоном. — Ви, напевно, новий член нашої команди. Я — Вероніка, колишня HR-менеджерка армії Володаря Демонів.

Вона сіла, розкрила папку й вела далі:

— Я підготувала для вас ознайомчі матеріали, розклад патрулів, правила внутрішнього розпорядку та форму зворотного зв'язку.

Усі за столом синхронно зітхнули.

— Вероніко, — стомлено мовила Міра. — Ми вже обговорювали це. Тут не офіс.

— Я в курсі, — відказала Вероніка. — Але структура є запорукою ефективності. Попередні герої загинули саме через відсутність планування та координації.

Вона суворо подивилася на мене крізь окуляри.

— Вам необхідно заповнити цю анкету. Навички, сильні сторони, слабкості, алергії, страхи, травматичний досвід...

— Вероніко, — я підняв руку, перебиваючи її. — У мене «Аура правди». Ти не зможеш приховати свої думки.

Вона застигла на пів слові.

— О. Це... проблематично.

А потім її ніби прорвало:

— Я ненавиджу безлад! Терпіти не можу хаос! Я гарувала HR-менеджеркою в армії демонів три роки, і це було справжнє пекло! Не тому, що ми воювали проти людства, а тому, що ніхто не здавав звіти вчасно! Демони постійно запізнювалися на зміни, ігнорували форми звітності, губили казенне обладнання! Я намагалася впровадити систему KPI, але Володар Демонів заявив, що «демони не потребують бюрократії». Я звільнилася і перейшла на бік людей, бо тут принаймні існують бодай якісь стандарти!

Вона важко дихала, поправляючи розхристаний комірець.

— Фух... Відчуваю, що мені полегшало, — додала вона вже спокійніше.

Ліра хихикнула, не відриваючись від кістки.

— Вона завжди така. Усі демони хаотичні, але вона — виняток.

— Я не виняток, — заперечила Вероніка. — Я просто нормальна. Решта демонів — анархісти.

Я взяв анкету й швидко її заповнив.

— Ось. Навички: програмування, що тут абсолютно марно. Сильні сторони: логічне мислення. Слабкості: соціальні навички, фізична сила. Алергії: відсутні. Страхи: публічні виступи. Травматичний досвід: помер від шоку через помилкове святкування дня народження.

Вероніка пробіглася очима по рядках і схвально кивнула.

— Чудово. Ви перший герой, який заповнив документ без помилок. Попередній у графі «навички» написав: «бути крутим». Він загинув за два дні.

— Вельми обнадійливо, — пробурмотів я.

Еліза нахилилася до мого вуха:

— Насправді Вероніка дуже корисна. Вона організовує весь наш побут. Без неї ми б давно розбрелися хто куди або повбивали одна одну.

— Я чую, що ти кажеш, і це правда, — зауважила Вероніка, не підводячи очей від паперів.

Раптом вікно розлетілося на друзки, і в таверну влетіла... дівчина. Точніше, її туди буквально закинули.