А тіні знову впадуть на вікно,
І місто знову зникне у пітьмі,
А ти волосся не підправиш на чолі,
Цигарки попіл не зіб’єш на дно.
І камінь підвіконня - наче лід…
Забув давно тепло твоїх долонь,
І не торкнутися губами твоїх скронь,
І запах не вдихнути хоч на мить.
І в котрий раз ми спалюєм мости,
Ховаємось по різних берегах,
По різних континентах і часах,
І ставимо на почуттях хрести.
І як завжди - пройдуть роки й віки,
Для нас не буде більше таємниць -
Знайду тебе по відблиску зіниць,
А ти мене - по дотику руки.