5.

Я заздалегідь побачила імператорські печери й схвильовано зробила кульбіт у повітрі. Ми летіли на весілля принца Вектора. Тільки зараз зрозуміла, що сумувала за цим місцем і людьми, що були поруч ті тридцять років. Справедливий Вектор, по-своєму добра Ала, хороший козел Емін і постійний мовчун Моріс - усі вони стали навіть рідними мені. 

Я так задумалася, що ледь не налетіла на чорного дракона. Він по-доброму зупинив мене, я подивилася в темні очі й зрозуміла, що це він, Моріс. Я радісно помахала крилами, зробила кульбіт, а потім полетіла по колу, набираючи швидкість і з усієї сили врізалася в давнього знайомого. Не знаю, що на мене найшло, я ніколи не поводилася з ним так вільно, але радість від зустрічі заполонила моє серце. 

На щастя, дракон пирхнув і також штурхнув мене в бік. До нашої червоно лускатої команди приєдналися чорні. 

Перед печерою, я знову зі всієї сили врізалася в Моріса й ми разом покотилися по скалі. Він ніжно, але все ж також штовхнув мене, я впала, але швидко піднялася. І тут хтось голосно прочистив горло, намагаючись привернути до себе увагу. 

Я побачила свої[ батьків, перших міністрів клану, які зацікавлено дивилися на нас, а також суворий погляд батька Моріса. Тільки в той момент я зрозуміла свою помилку. 

Швидко змінивши іпостась, я піднялася на ноги й хотіла схилити голову, але не зробила цього. Я пам’ятала слова Моріса, які він мені сказав вже давно. 

-Наша малеча виросла! - почувся голос одного негідника від входу в печеру. 

-Еміне! - я голосно крикнула й побігла до чоловіка, він підхопив мене й закружляв. 

Тато дивився на це з-під лоба, але мовчав. Друг поставив мене на ноги, побачив погляд батька й швидко почав виправдовуватися: 

-Ми друзі! Всього лише друзі. Ми разом магічну бомбу в суп Вект… - я швидко закрила рот рукою цьому зраднику, поки він не розповів про всі наші дитячі забави.

А потім я подивилася на іншого чоловіка зі свого минулого. Емін і Моріс стали справжніми мужчинами: сильними, мужніми й владними. Але в Морісі щось було таке, що змушувало мене червоніти, а серце калатати сильніше при погляді на нього. Я глянула в його чорні очі, сором’язливо усміхнулася й уперше схилила перед кимось голову. У своє виправдання скажу, що зробила це, щоб він не помітив червоних щік. 

Нарешті всі пішли в печеру. 

-Тобі Моріс подобається? - запитав Емін тихо. Я кивнула. - Давно? 

-Не знаю. - прошепотіла я. - Але зрозуміла це нещодавно. 

-Коли? 

-У момент, коли тато сказав, щоб я заміж виходила. 

-Ти йому також подобаєшся. - я зі здивуванням і надією подивилася на друга. 

-Звідки знаєш? - ох, як би мені хотілося, щоб це була правда. 

-Він завжди мовчки захищав тебе й оберігав, коли ти не бачила. Він був поряд увесь цей час, а перед від’їздом пригрозив, що луску зніме, якщо тебе ображатиму.