3.

З того дня моє життя кардинально змінилося. Слова Моріса перегукувалися з тим, що сказав мені батько перед від'їздом, тому я послухала їх обох. Я пообіцяла собі, що більш не схилю голову ні перед ким, окрім імператорської сім’ї. Я дала слово сама собі, що ніхто не побачить моїх сліз, мою слабість і не відчує мій страх. Я не звичайна дівчина, я майбутній вождь червоних драконів. 

Глузування Еміна продовжувалися. Я була йому за це вдячна, адже він кожного дня нагадував мені, що я маю боротися. Не з ним, з собою, зі своєю слабкістю. 

Вже через п’ять років моя робота дала свої результати. Я стала сильнішою, розумнішою, сміливішою. За цей час я виросла, все ще була підлітком, але вже мала сформоване тіло, з’явилися груди, талія, лице змінило дитячі риси на більш дорослі, у погляді з’явилася сила. 

Нас тренували кожного дня, ми літали, вчилися й розвивалися, як справжні правителі. В кожного була своя програма, але часто вона поєднувалася з іншими. Кожен з драконів виростав, святкував своє повне повноліття та залишав нас. 

Вектор давно не був з нами, хоч іноді й приходив, наступною нас залишила Ала. Після повного повноліття, у кожного були свої обо'язки й ми не могли залишатися в столиці.

Ми з Морісом часто бачилися біля джерела, але майже не розмовляли, тільки іноді могли поговорити на загальні теми. І хоч він зазвичай мовчав, мені подобалися наші короткі й рідкі зутрічі. Чоловік дивився на мене так, наче хотів або заглянути в душу, або взагалі забрати її собі. І тепло усміхався, кожного разу, коли думав, що я не помічаю.

Та перед його поїздкою додому, ми сиділи на одному з каменів у "яйці дракона", як я назвала це місце, і вперше поговорили. 

-Я дізналася, що мама народила братика. Думаю, що саме він стане справжнім спадкоємцем. - чомусь сказала я Морісу. - Звичайно, дівчата також можуть бути вождями клану, але все ж перевага віддається хлопчикам. До того ж не думаю, що я хороша кандидатура. 

-Ти будеш хорошим вождем, Рено. 

-Ні, ти сам знаєш, що не зможу. Я стану хорошою помічницею братові, але сама навряд чи буду чудовим вождем для свого клану. От Ала точно для цього створена. Думаю, що є жінки котрі можуть самі правити, а є ті, котрі створені для підтримки сім’ї. 

-Мабуть, ти права. А ще ти будеш чудовою дружиною. 

Я засоромилася після його слів. Від такого напруженого життя, я навіть не задумувалася над тим, що зможу колись вийти заміж і мати своїх дітей. 

-А у тебе є брати чи сестри? - вирішила я змінити тему. 

-У мене був брат. - Моріс замовчав. У його голосі був такий сум, що я не насмілилася більше нічого запитати, але він продовжив сам. - Він старший, справжній спадкоємець, улюблений син тата. Але він помер, тому я зайняв його місце. 

Я не розуміла, як це втратити того, кого любиш, але знала, що хлопцю зараз дуже боляче. Щоб виказати свої співчуття, я легенько стиснула його руку.

-Чому?... - я нервово зітхнула. - Чому він помер? 

Моріс повернувся до мене й подивився своїми чорними очима в мої. Тепер я не боялася ні його самого, ні погляду. 

-Ми вісники смерті, Рено, ми бачимо смерть, відчуваємо її й живемо поряд з нею постійно. Чорні дракони зазвичай не стикаються з нею поки не відчують свій кінець, але ми маємо ще одну особливість: ми можемо забрати чужу смерть собі. Тоді дракон помирає замість іншого. Мій брат спас свою кохану. 

Я здивовано вигукнула. 

-Я б не змогла жити після цього. 

-Вона також не змогла, тому впала з обриву й склала крила. 

-Виходить, що…

-Так, вона пішла за ним. 

Після цієї розмови Моріс залишив нас теж.