Ічніїтки

Ічніітки зібралися одній з підземних залей, де кам’яні стіни були прикрашені килимами, в кутку важко стовбичив раритетний годинник, у центрі — стіл з гнутими ніжками. Кожному — а всіх було душ з п’ятнадцять — запропонували старовинний стілець.
Прибули в той зал не зі Жванкою, як очікувала Ірелька, а з ефектною дінайкою, що мерзлякувато куталася у повітряну блідо-бірюзову шубку.
Руз, яка уперше потрапила у виворотній бік академії, кривила губи й оглядалася по боках, а Ірелька мимоволі переживала, щоб на довгий ворс вбрання дінайської модниці не навісилося павутиння таємного ходу або не посипалася іржа з труб.
Але цього не сталося, до зали зібрань дісталися швидко, і там уже були всі в зборі.
Жванка, одягнена у свій звичний костюм для фізпідготовки, привіталася помахом руки, але не підійшла: вона влаштувалася тінню красуні в рожевій сукні — Ласі. Невисока, тендітна, з упертим підборіддям і великими широко посадженими очима, вона притягувала до себе увагу і плавала в ній, як екзотична блискуча рибка. Шкіра, волосся, завите у пружні локони, просто сяяли красою і здоров'ям. 
Новенькі на її фоні виглядали тьмяними і вуглуватими. Сусідка Ірельки зсутулилася, від хлопця праворуч тягнуло цигарковим димом, ще одна дівчина відвернулася до імпровізованого вікна, розмовляючи з кимось з допомогою видимцю, той хтось, судячи з відголосків розмови, намагався і не міг культурно втекти.
Ірелька чекала, що прибуде ще народу, але коли з груди бронзових завитків годинника вилетіла зозуля і прокукала шість разів, було заявлено про початок зібрання.
Стільці присунулися до стола, при цьому Руз, яка вже вправилася сісти, ахнула і проїхалася на ньому, вчепившись в сидіння, а якийсь  хлопець від несподіванки мало не упав.
Лася змахнула рукою — і з легким “клоц-клоц" в її руках появилося коралове намисто.
Коралі не поміщалися в долоню, звисали.
Очі Ласі засвітилися зеленим, вона повела плечем, волосся розсипалося, нагадавши візуал мітки.
Всі затихли, лише цокання годинника чутно було.
Лася заговорила:
— О діти пристрасті та магії любові,
Вітаю вас в таємнім товаристві!
Пафосні віршовані рядки з її уст лилися природно і трохи скептично:
— На нитці роду ми зібрались знову
Мов намистини у кораловім намисті!

Вона випрямила руку вперед — деякі намистини розлетілися й опустилися біля кожного учасника.
— А чому — коралі? — Руз поклала свою на долоню, спробувала повести плечем і змахнути волоссям, але не вийшло. Блимнути очима теж.
Лася усміхнулася:
— Краса, ошатність, розум, амбіції, любов, — корал. Це те, що нас єднає, вирізняє, те, чому ми приділятимем увагу на зібраннях товариства. Тут вам відкриватимуться маленькі, але дієві та перевірені секрети старших наших сестер, щозібраня ви дізнаватиметеся нові таємниці. Тут вам допоможуть стати кращими, успішнішими і щасливішими. Тут можна навчатися, спілкуватися, веселитися і отримувати подарунки матеріальні й нематеріальні.
Ірелька засовалася на стільці:
“..отримуватимете подарунки матеріальні і нематеріальні. Отже, Равд знав, що тут відбувається, раз застерігав.“
— Перша літера К — Краса, і сьогодні я поділюся засобом, який допоможе покращити вашу шкіру. Зілля нашої сестри Дейри!
На столі матеріалізувалися флакончики з прив'язаною інструкцією.
— Засіб чарівний, у кожного різний. Але вживати однаково: вранці по п’ять крапель на склянку теплої води. Три дні — і ваша шкіра засяє здоров’ям.

Дейрине зілля. От як його не взяти? Рука потягнулася до нього… і відсмикнулася.
Лася підняла брови:
— Що сталося?
— Мені воно не потрібне.
— Чому?
— Я і так красуня, — пожартувала Ірелька.
Лася ж підтиснула губи в небезпечній усмішці, вдихнула, легка закинувши гарненького носика і почала:
— Ось наявний приклад неправильної поведінки. По-перше, упевненість в собі й самовпевненість це різні речі. “Я красива" не слід казати вголос. Це має бути видно без слів.
— Іріель пожартувала. Взагалі вона дуже скромна, я її знаю, — вступилася Руз.
— По-друге. Це ти, Руз, знаєш, не ми. Ми лише складаємо про Іріель думку. Жартувати слід в добре знайомому товаристві. В незнайомому ж — демонструємо свої кращі сторони. І вже коли будете впевнені у своїй репутації, можна зізнаватися у власних недоліках чи розповідати курйозні ситуації. По-третє, — Лася змахнула рукою, в повітрі зависло магічне дзеркало зі збільшеним обличчям Ірельки.
— У тебе навколо очей темні кола, заширокі пори, а отут — висипання.
“Штюх! Равд, що ти мені понавиправляв?!”
— Не було в неї ніяких висипань, — Руз округлила очі, потягнулася до Ірельки, розглядаючи її лоб. — Ох! Це, напевно, тому, що я вчора тортиком пригостила.
— Руз, годі, — Ірелька відсторонилася від безцеремонної подруги.
Раніше така ситуація вибила б з колїї, присоромила, але зауваження стосувалося всього лише ілюзії, плюс шквал згадок, який обрушився кілька годин тому, втомив і залишив слід емоцій і характеру Дори. Це додало відваги заявити:
— Я маю право їсти, що хочу й скільки хочу, бути такою, як є, знати про себе те, що знаю, і прекрасно почуватися, навіть якщо моя зовнішність не викликає у вас захвату!
Жванка оцінила цю заяву здивовано здійнятими бровами, кивком і схвальним жестом. А Лася прокашлялася:
— Знати, що ти красуня, легше, коли тобі це кажуть, коли це читається у звернених на тебе поглядах. Насправді ти, Іріель можеш викликати захват. Якщо захочеш. Наразі ти або не хочеш, або не вмієш. Ти одягнена не у свої кольори. Це по-четверте. Залишишся з нами — дізнаєшся про основні кольоротипи. На наступне заняття запросимо ілюзіона, він продемонстує наочно кожній і кожному з вас, як можна стати виразнішою й красивішою завдяки одягу. Також поексперементуємо з зачісками. По -п’яте. Ти занадто нафарбована і неправильно. Перепрошую за різкість, але твоя привабливість заключається в… — вона кинула погляд на груди ...й Ірелька вже знала, що вона зараз скаже.
— В сексуальності, що обіцяє легкодоступність.
Ірелька обурено підвелася.