Ілюзіон

— Надто, надто багато золота, тепла, солоду, м'якості. Ти гарна, Ірелько, але тобі не вистачає контрасту, холоду, трохи гіркуватості. Навіть не знаю, з чого почати. А ну, вибери аромат, який подобається.
Лада розставила на столі  флакончики, а сама активувала видимця, відійшла до відчиненого вікна й викликала Равда. Він пообіцяв незабаром прибути.
В лабораторії світло і свіжо;  золотокоса Ірелька виглядала ясним промінчиком на фоні темних дерев'яних полиць, заставлених  великими й малими баночками і флаконами, пучками трав, зв'язаних віничками, або розтертими в порошок в паперових пакетиках. За закритими дверцятами окремо ховалися від сонячного світла різні настоянки, корені цілі і подрібнені, зберігалися різнобарвні мінерали, готові зілля. Збоку недоречно вишукано красувалися парфуми і зразки кремів, виготовлені на замовлення.
 Відьма підійшла ближче, сіла на стільницю, уважно спостерігаючи за Ірелькою. Один аромат вона затримала в долонях.
— Це суниця й морозка змішані, — сказала Лада.
— Не те.
Апельсин, мигдаль, ваніль, теж було не те. Шоколад — теж ні.
— Морозка, — повернулася Ірелька до першої суміші, — тільки другий аромат нехай буде не суничний, а трояндовий, і ще гірчинки б.
— Чул-трави. Ще чого?
Ірелька  підійшла до пучків трав.
— Цей аромат десь тут, чую його, але не знаю, що це... ось!
 П'ятилистник. 
— Я зрозуміла! — вигукнула Лада, крутнулась на нозі, дістала ще один пучок. — Ще ось цю спробуй. Подобається?
— Так. І...
— Аїр. Крапельку.
Лада змішала вибрані трави, простягла на долоні, Ірелька вдихнула аромат.
— Так!!!
Мовчазний тріумф, що завис між відьмою й Ірелькою, перервав блиск порталу: з'явився Равд.
Ірелька, яка завітала в лабораторію спонтанно, в тому одязі, в якому вчила вдома уроки, помітно злякалася ілюзіона, його впевненого погляду, відточених аристократичних рухів у привітанні, гарного обличчя з  оцінювальним поглядом. Сірі, але блискучі й еластичні, немов сріблясті, коси пов'язані в хвіст, дорогий одяг і взуття теж сірі, лиш на тон темніші. Якби не швидкі пластичні рухи та сталеві очі, що блищали живою силою,  його можна було б сприйняти незворушну статую.
Так виглядають у своїй стихії справжні професіонали.
 Ірелька одразу стала скованою, опустила очі.
"О Боже. Вона злякалася звичайного сіронця-мага! А ще про Різарта мріє! Ні, я чогось в житті не розумію…"
Равд теж помітив переляк, насторожено зауважив:
— Ой, які ми ніжні!
Ірелька втиснулася дупою в стільницю, ще більше знітилася. Хоча на рівні грудей її лляної сукні, як і по подолу, товстою смугою йшла вишивка, було помітно, що дехто заявився без бюстика, і від цього почувається незатишно.
— Равде, а ти не втомився пахнути яблучним милом? Хочеш, підберемо й тобі аромат? — Лада вирішала дати Ірельці час упоратися зі своїм збентеженням.
— Не думав про це, — він зрозумів Ладу, відійшов з нею вбік. — Хіба якщо допоможеш.
Вони нюхали трави, тихо перемовляючись, коли Ірелька справилася з ніяковістю і несміливо підставила під їхні погляди флакон з мохом.
—  Розумно. Угу, — кивнув Равд, глянув скоса, посміхнувся привабливо. 
Мали однаковий ріст. Самі того не знаючи, сіронець і доночка здавалися схожими, ось тільки Ірелька  вся така біло-золотиста, а Равд — сиво-сріблястий. Боячись знову її збентежити, він відвернувся, сховав свою зацікавленість і  сухо попередив, що має обмаль часу. Лада зазначила, що Равд справді змінився.
 "Напевно, це гроші так впливають." 
За словами Кефа, він дуже багатий, і левову частку статку здобув саме з допомогою Жехарда.
— Наш друг ще не закінчив навчання, а вже має ім'я у певних колах. Він купує артефакти та накопичувачі за такі гроші, що мені й не снилися, — проговорився колись Кеф. — До того ж найкращий на курсі. За прикладом Жехарда навчається, як божевільний, і мене змушує!

—  Королева милується котеням? — перебив Ладині  думки Равд. Він, хоч і виглядав  беспристрасним, тішився, піймавши її погляд. 
"Нічого собі самовдоволеність! — трохи здивувалася Лада. — Хоча, слід признатися, вона йому пасує".
— Не котеням, Равде, — тигреням! — констатувала великодушно.
Ірелька не зрозуміла їхньої розмови, закліпала світлими віями, озирнулася.
Равд вельми задоволено потер носа, потім змахнув рукою, мовляв, а тепер — до справи, і видав:
— А наша дівчинка з несподіванкою. Які незвичайні очі! Бурштинові, красивущі.