Розділ 5

Залишившись наодинці з Інгірісом, я раптом відчула себе дурною Аліссією, яка так наївно вірила у казки про любов персоналу до неї. Ще й пекла її з цього приводу, куркою обзивала. А сама? Взяти та повірити на слово чоловікові, без жодного доказу? Чому? Та тому, що просто хотілося вірити, хотілося сподіватися, що він не плете інтриги і не намагатиметься щось зі мною зробити. Але, схоже, не з моїм таланом.

– Забирайтеся геть, – стомлено прикривши очі, присівши на диван, кинула я Інгірісу. Вийшло зовсім не грізно, скоріше байдуже.

– Я просив тебе нічого не наробити, – а от він у відповідь загарчав не гірше за розлюченого тигра, – невже це так складно? Рада реагує дуже швидко, знаєш!

Сказати чи ні, що він взагалі не зобов'язаний виконувати накази цієї Ради? Або запитати, може йому самому не такі вже й неприємні ці накази? Он, лорд казав, що Інгіріс сам наполягав на прискоренні шлюбного ритуалу, якщо це, звичайно, правда.

– Рада, кажеш? І хто ж встиг нажалітися на мене, якщо вона так швидко про все дізналася?

– Ти що зовсім мізки розгубила? Та вся академія гуде, що тайра загрожувала професору Перлігору звільненням!

– За справу погрожувала, між іншим! – вибухнула раптово я, перейшовши на підвищений тон. – Хто вона така, щоб ображати адептку, навіть не розібравшись у ситуації? І хто вона така, щоб принижувати мене?

– А ти хто, щоб перед тобою вклонялися? – прошипів Інгіріс, усміхаючись так уїдливо, що мені здалося він мені ляпаса вліпив.

– Я – ректорка цієї академії! Безпосередній начальник мадам Перлігор та інших! І це я вирішую кого звільнити, а кого залишити!

Варто тільки було домовити останнє слово, як підлога під ногами ніби ходуном заходила. Будівлю струснуло так сильно, що зі стелі посипалася штукатурка, фотографії близьких Аліссії чоловіків попадали з камінної полиці, а ваза, що стояла у кутку з якимись квітами, тріснула і розвалилася на десятки уламків. По кімнаті пролетів справжнісінький вихор магії, ніби наповнюючи мене до країв і в той же час міняючи все навколо. Вітальня вмить перетворилася, зникли всі набридлі до зубовного скрежету рюшики, зникли важкі запорошені штори з вікон і навіть стіни змінили свій колір.

Була по телевізору колись одна програма, де приходила до людей бригада будівельників, дизайнерів, малярів-штукатурів і робили зі старої квартирки цукерку. А тут вийшло ще крутіше! Магічний ремонт, лише за пару хвилин!

Кімната просто сяяла, від такої краси захоплювало дух. Стіни з неприємного рожевого стали приємного теплого, молочного відтінку, ідеально рівні, без тріщин та опуклостей. На вікнах, повітряними хмарами висіла біла тюль, в обрамленні легких, бірюзових шторочок, по яких акуратними, елегантними, сріблястими вензелями був вишитий герб академії. У кутку, де я навіть не пам'ятаю, що було, раптом з'явився шикарний письмовий стіл. Поруч із ним стояли три зручні на вигляд крісла – один для мене, а два інші – для відвідувачів.А біля нього, розділяючі кімнату на вітальню і кабінет, примостився величезний стелаж, на якому акуратно складені лежали книги, сувої, якісь журнали. Навіть фінансові книги, які я прикликала нещодавно, теж стояли там!

– Неймовірно, – прошепотіла захоплено я, розглядаючи це шикарне оздоблення.

– Академія тебе прийняла? – почула здивований голос Інгіріса, який дивився на мене так, ніби щойно побачив.

І знову сплив момент, про який я поняття не мала. Як би реагувала Алісія? Як мені зараз потрібно поводитися? Ці питання не дозволили мені насолодитись моментом.

– Тайра! З вами все гаразд? – скуйовджені дівчата влетіли в кімнату ураганом, перелякані, мов горобці. – Ми відчули величезний сплеск магії навіть через три коридори звідси!

Як я розійшлася. Чи то була не я?

– Все нормально, не турбуйтесь.

– Що ви тут забули? – дивлячись спідлоба на студенток, пирхнув Інгіріс.

– Я запросила пожити деякий час у себе Ешлі, поки не розберуся з чутками, які про неї поширюють, – відповіла замість дівчат.

– Що за дурість?!

– Тайре, тримайте свою думку при собі, – шикнула на нього. Бракувало ще з'ясування відносин при студентках. – Я не збираюся залишати безневинну дівчину на поталу всяким виродкам.

– За свої дії треба вміти відповідати, – швидше мені, ніж Ешлі сказав "мій чоловік".

— Цілком згодна, — кивнула на його випад, чим шокувала і дівчат, і Інгіріса. Подумала, що варто пояснити і додала, – думаю, Алек зобов'язаний відповісти за ті мерзенності, які він розбовкав своїм брудним язиком.

Ешлі засяяла, усвідомивши, що кидати її в біді ніхто не збирається. А ось чоловік якось дивно на мене подивився, я навіть не можу підібрати правильних слів, щоб описати, як це виглядало. Він з прищуром уважно роздивлявся мене, потім повільно перевів погляд на дівчат, і через кілька хвилин напруженого мовчання, раптом видав:

– Точно невинна? Відповідати чесно, інакше потім на мою допомогу можете ніколи більше не розраховувати.

Мабуть, такого повороту я не очікувала. Дівчатка, до речі, теж, он як ошелешено дивилися на Інгіріса, ледве роти не розкрили. Він справді збирається допомогти Ешлі?

– І як же ви хочете допомогти? – запитала в нього, намагаючись не видати весь свій скептицизм та сумніви у його словах.

– Дивно, що ви самі про це не подумали, тайро, – уїдливо відповів чоловік, сідаючи в крісло. Закликавши за допомогою магії перо і пергамент, став швидко щось записувати, а нам же довелося чекати, поки він вирішить нарешті все пояснити.

– Коли ми втрачаємо невинність, – заговорив Інгіріс спокійним голосом, – змінюється не лише наша аура, а й магія. Ви ще не проходили це хіба?

Дівчата переглянулися між собою, здивовано знизали плечима і заперечливо похитали головами.

– Мабуть, професору Рейкон варто сказати, з чого взагалі починати курс лекцій, – цикнув роздратовано чоловік. Відклав свою писанину і продовжив, – отже, міняється наша магія. Чому це відбувається? Все насправді дуже просто. Під час постільних втіх, особливо якщо до всього іншого додаються почуття, ми здійснюємо обмін енергією. Частину магії ми віддаємо, частину – приймаємо. Вона вбирається в нас у різній кількості, залежно від схильності: хтось більш сприйнятливіший до обміну, хтось менше. Також існує ще поняття сумісності партнерів, думаю про це ви точно чули.