Глава 4

Ще кілька днів я провела в спальні, знову і знову перечитуючи свої записи, читаючи книги з історії світу,особливо, про саму академію, а також, майже зубрила статут. І чим більше я дізнавалася, тим сильніше кипіла в мені лють від свавілля, яке тут хтось невідомий мені організував.

А ще почав нервувати той факт, що зв'язатися з Аліссією не виходило. Може правда, справа в свідках і Віктор зовсім не залишає її одну, а може зв'язок починає слабшати і я більше не зможу отримати допомогу та відповіді від дівчини.

До мене більше ніхто не приходив, не намагався чогось там нав'язати чи осоромити, що шалено тішило і в той самий час дуже пригнічувало. Інформації нової не надходило! А того, що вже з'ясувалося було надто мало, щоб створити модель поведінки та вжити якихось заходів щодо покращення життя академії. Так що, як би мені не було страшно, а потрібно все ж покинути кімнату і вирушити на огляд володінь.

Студентики мої, які мали прийти для відпрацювання покарання, так і не з'явились. Отже, попрактикуватись у магії я так і не змогла. Ну, не зовсім, звичайно, закликати воду і навіть нагріти її в мене вже досить добре виходило, майже без проблем. Кілька разів я закип'ятила рідину у ванні, парочку – випарувала зовсім, один раз, взагалі,  затопила всю кімнату. Проте прогрес спостерігався, а отже можна було переходити і до інших заклинань, поки тільки до побутових, і все ж, це краще, ніж нічого. На крайній випадок зможу облити кривдника окропом, цілком непоганий варіант захисту. Якщо у відповідь не прилетить щось крутіше, але про це вже краще не думати.

На відміну від минулої вилазки, коли довелося бродити коридорами, цього разу я швидко дісталася місця, де тоді зустріла порушників. Недовго сумніваючись, чи треба рухатися далі чи ні, все ж таки зважилася і впевнено попрямувала маршрутом студентів, запам'ятовуючи знову кожну деталь, яка допомогла б мені швидко повернутися. Вже не дивував стан стін, підлоги та відсутність будь-якої розкоші – фінансування в академії або зовсім не було, або його крали ще до того, як гроші надходили на шкільний рахунок. Звичайно, ремонти в таких умовах були просто неможливі.

– Ешлі, люба, не треба цього робити, – почула я тихий дівочий голос, а потім схлипи і гучні ридання.

– Навіщо ти тільки пішла з ним? – сердито, не зовсім тактовно, як на мене, приєдналася ще одна дівчина до розмови. – Адже знаєш, що Алек тільки грається з дівчатами на кшталт нас. Ти мала триматися від нього подалі!

– Лею, припини, – шикнула перша дівчисько і тут же м'яко знову звернулася до якоїсь Ешлі: – послухай, люба, не треба йти з академії. Адже ти після цього не зможеш навіть на нормальну роботу влаштуватися.

– Я тепер взагалі стану ізгоєм у суспільстві, до праотців ту роботу! – заволала бідолаха, знову голосно заридавши. – Алек же такий гарний, такий сильний, я думала, що подобаюсь йому! А він…

– А він він багатий мерзотник, тільки й усього.

А ось це цікаво. Значить в академії якесь багатеньке щеня, що користується своєю гарненькою мордою, псує закоханим дівчатам репутацію і ніхто з цим нічого не збирається робити? Не в мою зміну!

– Перепрошую, – прокашлялася я, швидко підбігши до студенток, налякавши їх до чортиків. – Не хотіла лякати. Але я мимоволі почула вашу розмову і в мене виникло кілька запитань. Сподіваюся, вам не важко на них відповісти?

Дівчата переглянулися здивовано, навіть Ешлі шмигнула носом і перестала плакати. Так, ректорка раптово виповзла на світ, як та зміюка зі своєї нори, судячи з їхніх облич,  саме таке порівняння можна було підібрати. Мовчання затягувалося, я починала втрачати терпіння. Ну ніколи спокій не був моєю сильною стороною, що ж тепер вдієш?!

– То ви дасте мені відповіді на запитання чи ні? – випалила роздратовано, закотивши очі до стелі.

– Т-так, звичайно, – першою прокинулася Лея. – Що ви хочете дізнатися?

– Для початку, – притримуючи свій поганий характер, я старалася якомога м'якше звернутися до студентки, що так гірко плакали, – скажи мені, чому ти вирішила покинути академію?

– Я… – Ешлі знову схлипнула і раптом, голосно ридаючи, розповіла всю історію.

Швидше за все, дівчинці просто накипіло все: образа, гіркота та розбите серце, яке  завдавало неймовірного болю і їй хотілося виплеснути емоції, що роз'їдали душу. Вона розповіла про побачення, про недвозначні приставання якогось Алека, про те, як повернулася до кімнати в сльозах. А наступного дня, коли дівчина прийшла снідати, вся академія дивилася на неї, як на останню відбірну ... ем, дівчину не обтяжену мораллю.

– Я спитаю, але якщо не хочеш, то не відповідай. Ти спала з ним?

– Ні! Що ви, ні звичайно! Батьки виховали мене пристойною дівчиною!

Ох ти ж Боже мій, скільки обурення! Ну навіть якби й спала, то до чого тут гарне виховання? Аби захистом тільки користувалися, а так справа молода. Але, мабуть, у цьому світі зі звичаями набагато суворіше, ніж у нас.

– Тихіше, не варто так кричати, – присіла поряд з дівчиною і погладила по плечу. – Тоді я тим більше не розумію, навіщо кидати навчання?

– Тайро, ви ж чудово знаєте, що значить для дівчини зіпсована репутація, – злісно простягла Лея, а її подруга тільки кивала на знак згоди.

– Часи змінюються, – повчально відповіла їм, піднявши за звичкою вказівний палець вгору. – Те, що вважалося ганебним ще сто років тому, зараз може сприйматися зовсім інакше, і навпаки. Крім того, якщо Ешлі не робила того, що їй приписали пліткарі, то може варто не бігти, підтверджуючи припущення дурнів, а відстоювати свою правоту та честь?

Студентки міцно задумалися, я б навіть сказала, повисли, як комп'ютери в нас у класі інформатики. Треба буде вибити грошей з району на нові! Але це потім, звичайно.

– Хто мені повірить? Я проста дріада, у мене немає багатих і родовитих предків, – ще раз схлипнула Ешлі, втиснувши голову в плечі.

– І що? Це хіба привід дозволяти витирати ноги об себе? Ніколи і нікому не дозволяй принижувати себе, дівчинко. Будь то сам король чи Бог!