Глава 5: Швидкий розвиток подій. Неочікувані умови для героїні. Весілля.

…

Важко було прощатись із затишним краєвидом, але час вирушати додому, в прямому сенсі додому. Вихідні добігали кінця. Зібравшись - вирушили до авто, що вже чекало їх неподалік. 

Доїхали швидко, без пригод. Зайшовши у домівку, де їх чекала велика вже сім’я, привітались з усіма та й розійшлись по кімнатах. Батьки Каті ще не поїхали, як потім стало відомо, вони залишаться тут та будуть допомагати із приготуванням до весілля. 

— Мамо, батьку, але в мене робота. Ви ж знаєте, що мене можуть не відпустити. 

— Нічого з твоєю роботою не станеться, тим більше, якщо вже на то піде – звільнишся.

— Але ж …

— Ніяких але. Чи ти вже змінила думку?

— Нічого я не змінювала, просто все так швидко. Та й сумніви всякі у голову лізуть.

— А ти серце слухай – сумніви завжди будуть присутні у будь-який час.

— Добре, мамо. Піду збиратись та вирушатиму у путь.

— Іди, донечко! Яка ж ти в мене вже доросла… – зітхнула матір.

За декілька хвилин вже мала рушати, але її покликали у залу до усіх батьків.

— Я вас слухаю – мовила Катерина.

Слово взяла матір Маттео:

— Донечко, ти вже нам як рідна. Так через тиждень офіційно вже будеш нам сім’єю, але до цього часу маєш виконати деякі умови. Я розумію, це трохи дивно, але зрозумій так потрібно. Така ж вже наша традиція сім’ї. Можливе умови не стануть проблемою… Отже, до діла. Перша умова стосується твоєї роботи…

Як тільки Кетрін це почула, зрозуміла, що проблеми вже починаються. Хоч робота і була не з таких, за що б переживати, але все ж особистий заробіток не хотілось би втрачати.

Тим часом свекруха продовжувала: “Ти маєш звільнитися, вказавши, що виходиш заміж та переїжджаєш.”

— Це буде непросто, адже це не є, по суті, важливою причиною для звільнення. Навпаки, це може стати підставою для продовження моєї роботи тут. Хочу нагадати, що моя професія журналіст, та до цього моменту, на щастя, я не приймала участь в обливанні брудом відомих людей чи їх сімей. Але з таким розкладом я можу потрапити у цю історію. Також зауважу, що навіть як і звільнюсь – від мене не відстануть, адже декілька разів я обіцяла надати деяку інформацію про інших в майбутньому за те, щоб не виконувати таку гидку, як на мене, роботу. Я давно вже хочу звільнитися, але боюсь, що від цього постраждає моя сім’я.

Поки вона говорила, видно було як змінювались обличчя не тільки батьків нареченого, а й її. У Каті від такої промови накопичились сльози та їй здавалось, що ось-ось і вибухнуть емоції, але зціпивши зуби намагалась себе опанувати.

— Врешті-решт я все таки спробую. Але якщо щось піде не так, я буду змушена розірвати заручини.

— Ми надіємось, що до цього не дійде. Будемо вирішувати поступово. – сказав батько Кетрін.

— Отже, друга умова. Вона полягає у навчанні. Тобі потрібно вивчити деякі дисципліни. Але цю умову виконуватимеш вже після одруження. 

— Зрозуміла.

— Останньою є умова про успадкування деяких речей, що є в заповіті прадідуся Маттео. Але її проголосити вам, діти, можна тільки після збігу трьох років від дати вашого одруження – так волів наш дідусь, а ваш пра. 

—  Ну, умови не важкі, як на мене, проте я теж маю декілька. Одне скажу зараз, а інші – потім. Окей?

— Добре, не проблема. Озвучуй.

— Перше й головне з моїх умов – це самостійний заробіток. Я не маю бажання сидіти 24/7 вдома та куховарити, прибирати і тому подібне. Я вже вирішила чим займатимусь, але поки це залишиться моїм секретом.

— Добре. Ми погоджуємось на такі умови. Маттео, ти ж не проти?

— Ні. Мене все влаштовує. Ба більше, як потрібна буде допомога – звертайся, ми ж сім’я.

— Дякую велике. Мені вже час, адже завтра важкий день, а запізнюватись не хочеться.

…

Повернулась додому десь о 12 годині ночі. Аж смішно стало - наче Попелюшка, що тікає з балу… Прийняла душ та й лягла спати.

…

Шоста ранку розфарбувала східну частину небосхилу ніжними персиковими відтінками. Осіннє сонце, ще не палюче, але вже відчутне, несміливо пробивалося крізь прозору вуаль ранкового серпанку. Небо над головою було напрочуд чисте, без жодної хмаринки, глибокого блакитного кольору, що обіцяло чудовий день.

У цей ранній час, коли місто ще солодко спало, дівчина розплющила очі. Перші промені осіннього сонця лагідно торкнулися її обличчя, розбудивши теплом. Вона потягнулася в ліжку, відчуваючи приємну бадьорість у кожному м'язі. Погляд її зупинився на бездоганній блакиті за вікном, і в душі розлився теплий, піднесений настрій. Новий день починався чудово, наповнюючи серце передчуттям чогось доброго та світлого. Легкість і радість огортали її, даруючи відчуття безмежної енергії та оптимізму.

Перш ніж розпочати новий день, Катерина здійснила свій звичний ранковий ритуал. Тепла вода лагідно огорнула її обличчя, змиваючи сонливість, а м'яка пінка ніжно торкнулася шкіри. Кілька хвилин перед дзеркалом – і її очі вже сяяли свіжістю, а легка усмішка торкнулася губ.