Частина 2. Гуляка. Розділ 10

Майя встигла викласти всі новини Тіні ще до свого приїзду, зв'язавшись із нею мініпортом.

Майя була впевнена, що батько Тіни знайшов брата раніше за поліцію та допоможе йому сховатися.

Тіна була налаштована менш оптимістично.

— Як він потрапив на наш поверх? — запитала вона у Майї.

— Я не встигла спитати у Сашка, — безтурботно відповіла Майя.

— І чому в кайданках?

— Не знаю. — Майя стала серйознішою. — Ти хочеш сказати, що він не відпустить його? Але він запропонував місце у рейтингу та зняв наручники. Пообіцяв оформити свідоцтво про народження.

— У нього немає свідоцтва про народження?

— Батьки не мали дозволу на його народження. Саня каже, що його взагалі не існує.

— Як це? — Тіна не на жарт спантеличилася. Майя часто ловила її на таких речах. Тіна мало знала про життя на нижніх поверхах Рейтполісу. — А школа? Номер свідоцтва скрізь треба вводити.

— Він навчався за моїми завданнями. Ти не дивуйся. У нас школа не обов'язкова, — невимушено продовжувала Майя, а в Тіни все більше зростала внутрішня напруга.

— А звідки тато знає, що він не має свідоцтва? І взагалі, що тато від нього хоче?

— Ти не довіряєш своєму батькові? — Сумніви Тіни мимоволі передалися Майї.

— Я? Та ні.

— Ти переживаєш за Сашка? — скоріше констатувала, ніж спитала Майя.

— А ти хіба ні? — Тіні чомусь стало ніяково. Вона мимоволі зізналася, що переживає за брата своєї подруги. Сама вона не раз згадувала про нього, але з Майєю жодного разу про це не говорила.

— Він буде задоволений, — зраділа Майя.

— Чому?

— Що ти переживаєш за нього. Він давно сохне по тобі, тільки не зізнається.

Безперечний з погляду Майї факт зробив замішання Тіни ще більшим, ніби вона одна не знає те, що для всіх ясно, як білий день.

— Ти думаєш навіщо він накрутив твоєму Женьці рейтинг? — Майя почала говорити тихіше, ніби повідомляла секретну інформацію. — Щоб він відстав від тебе.

— Женя його шантажував, як і мене, — припустила Тіна, але Майя швидко розвіяла цю версію.

— Як ти собі це уявляєш?

— Ну як... Мабуть, посилав йому погрози.

— Куди? Сашка немає на Головному Сайті. У нього немає облікового запису, немає пошти, його взагалі немає, я ж тобі казала. Він сам запропонував йому ці бали, і твій Женька купився.

"І я купилася", — подумала Тіна.

***

Петро Гольдштейн відвіз Сашка до центру виправних робіт, а його Ґуляку до себе додому. Повернувся пізно, коли всі вже були вдома.

— Що це таке? — запитала Анна.

— По роботі, — відповів він.

Тіна зайшла до батька в кабінет, щоб поговорити без мами. Щільно зачинила за собою двері. Якось так сталося, що цей робочий кабінет був для неї кімнатою одкровень. Навіть коли батько був дуже зайнятий, він відволікався від своїх справ, щоби приділити увагу дочці.

Так і цього разу Петро Гольдштейн одразу відреагував на її появу.

— Все гаразд, — він розпаковував коробку, щоб встановити приставку, що отримала назву "Гуляка", у себе на столі. — Тебе прикрив, його розкрив, тепер лишилося вмовити начальство.

— Тату, я хотіла б, щоб ти не використовував Майю та її брата, — почала Тіна, але батько перебив.

— Майя твоя, а її брата я заберу собі.

— У нього й так усі неприємності через мене! — Тіна намагалася впіймати погляд батька, обійшовши стіл і зупинившись навпроти, але Петро Гольдштейн відвернувся. Він зайнявся підключенням приставки до екмеру та зреагував на репліку дочки не одразу.

— Це, звичайно, так. Але ти — і його порятунок.

— Тату! — не змогла стримати емоції Тіна.

— Якби не ти, сидів би він зараз на своєму поверсі та грався б іграшками, — Петро Гольдштейн нарешті відвернувся від свого заняття і подивився на дочку. — Або зв'язався б з бойовиками. Там таких, як він цінують. А тепер послужить на благо.

— Господи, ти хочеш його використати з якоюсь своєю метою? Але це неправильно, так не можна.

Щось підказувало Тіні, що проблеми Сашка, причиною яких вона вважала себе, не тільки не закінчилися, як вважала Майя, а тільки починаються з огляду на те, що їм зацікавилася служба безпеки.

— Чого не можна? Я візьму його до свого відділу. Не зараз, звісно, згодом. — Петро Гольдштейн усміхнувся, а Тіна образилася.

— Ну, я ж не дурна, тату, — насупилась вона. — Модератори не допустять, щоб людина без рейтингу працювала у твоєму відділі. Не треба мене дурити. — Чому батько усміхався, було для неї незрозумілим.

— Ми спробуємо переконати модераторів, як тобі така думка? — Петро підморгнув їй і перевів погляд на екмер, спостерігаючи за інформацією, що з'являється там, а Тіна зовсім похнюпилася. Подумала, що батько розмовляв із нею, як із маленькою дівчинкою.

Наступного дня у листі Майя повідомила: «Тіна, нарешті я все зрозуміла. Саня надіслав повідомлення з центру виправних робіт. Твій батько зробив так, що його звинуватили у мережевому хуліганстві та призначили тиждень виправних робіт. І тепер він працює прибиральником у зоопарку. Там є й механічні прибиральники, але вони не придатні на ділянках дикої природи. Я думаю, що тепер усе утрясеться».

***

Закінчився тиждень виправних робіт, і Петро Гольдштейн привів Сашка додому, представивши дружині як нового практиканта. Тіна при цьому виходила з кухні зі склянкою вишневого соку, перечепилася через поріжок і вилила половину склянки на себе.

— Обережніше, Валюша, — сказав Петро і зник у своєму кабінеті разом з гостем.

Тіна відразу його впізнала, але Майїн брат і знаку не подав, що з нею знайомий.

Вони сиділи в кабінеті Петра Гольдштейна до ночі, після чого прибуло таксі, і Саша поїхав, попрощавшись з мамою. Тіна ж весь вечір не виходила зі своєї кімнати, проклинаючи склянку вишневого соку.

Ось і побачила вона його насправді. І що? Хіба що акуратніше одягнений. Трохи кучеряве русяве волосся, що смішно стирчить на маківці, такі ж як у Майї сірі очі, хоча погляд серйозний. Випираючі вилиці й вузькі риси обличчя. Ніс з горбинкою. У Майї ніс маленький, трохи загострений. Навіть не глянув у її бік. З чого Майя взяла, що він по ній сохне?