Частина 2. Гуляка. Розділ 6

Тіна ніколи не задумувалася про особливості життя на нижніх десяти поверхах Рейтполісу. З доступної інформації в мережі можна було уявити, що там живуть люди, які не мають здібностей, щоб досягти високих показників рейтингу. На Головному Сайті вона неодноразово зустрічала гасло: «Культивування талантів — запорука прогресу». Ступінь науково-технічного прогресу був настільки високим, що підтримувати високий рівень функціонування всіх систем могли люди з дуже високим розумовим потенціалом.

«Культивувати» система починала від народження. Тіна знала, що її батьки отримали дозвіл мати першу дитину, тобто її, коли обидва досягли двадцятого рівня рейтингу. Двадцятий рівень означав, що людина стала самостійною, може працювати та забезпечити все необхідне для виховання нового члена Рейтполісу. Крім того, на такому рівні рейтингу сім'я отримувала доступ до обслуговування в Центрі репродуктивного здоров'я. Тіна добре знала специфіку цієї установи, — мама там працювала начальником відділу.

Її, майбутню Тіну, як і всіх інших мешканців верхніх поверхів, відібрали з багатьох зародків, запліднених штучним чином. Її генетичний матеріал був найякіснішим. На двадцять п'ятому рівні батьки отримали дозвіл мати другу дитину – так з'явився Павлик. Завдяки такому підходу жителі Рейтполісу рідко хворіли.

"Культивування" на цьому не закінчувалося. Новоявленому члену Рейтполісу створювалися оптимальні умови для правильного розвитку. Якість атмосферного повітря, питної води, харчові продукти, що надходили з бази розподілу, ретельно перевіряли. Причому чим вищий був рейтинг, тим найкращим було те, що замовляли на Головному Сайті. Логічним було прагнення людей здобути більший рейтинг.

Одне було Тіні незрозумілим, чому в цій ідеальній системі не знайшлося місця Майї та її братові? Талант Майї важко було не помітити. Він не був інтелектуальним, може, тому її малюнки не мали для системи таке ж значення, як, наприклад, здібності Тіни до математики? Тоді чому система не оцінила можливості її брата?

Тіна запитала у батька:

— Тату, а що буде, якщо хтось зламає Головний Сайт?

Петро Гольдштейн дуже здивувався такому питанню. Як завжди, почухав за вухом і відповів:

— Тоді настане хаос. Мій відділ якраз і займається тим, щоб це не допустити, але тобі нема чого боятися. Головний сайт має стільки ступенів захисту, що вселити в управління чужорідний матеріал неможливо.

— Але все ж таки, якщо знайдеться така людина, яка підбере коди й зможе втрутитися в управління?

— Тоді я з задоволенням візьму його на роботу до свого відділу, — усміхнувся Петро Гольдштейн. — А що, є хтось підходящий?

— Ні, — відповіла Тіна, вкотре дивуючись проникливості свого батька.

Минуло кілька днів, і вона знову підсіла до батька з питаннями:

— Мені знаєш, що цікаво, чому в мережі так мало інформації про життя на нижніх поверхах?

— Така інформація блокується.

— Навіщо?

— Щоб зберегти психічне здоров'я членів Рейтполісу.

— А ти щось знаєш?

Рука Петра Гольдштейна потяглася за вухо.

— Розумієш, Валюша, кількість благ, які може створити Рейтполіс, неможливо розподілити на всіх порівну. Багатьом хотілося б, не доклавши зусиль, отримати все відразу. Ми захищені від таких людей кордонами. Слава богу, завдяки культивуванню ми не маємо алкоголізму, наркоманії та всього іншого, що може потрапити сюди з нижніх поверхів.

— Але невже там живуть лише хворі, алкоголіки та наркомани? — Не втрималася Тіна від запитання.

— Як правило, вони ними стають.

Ці слова батька довго не давали Тіні спокою.

Начебто спеціально в черговому листі Майя повідомила:

«Тіна, заради бога пробач, за один день не відправила домашку. Вчора батько знову напився й довелося ховатися. Якби ти знала, як я його ненавиджу! А Саня ще захищає його, каже, що він п'є від нереалізованості у житті!»

Тіні не доводилося бачити п'яних людей. Те вино, яке доставляли з бази розподілу, було приємним на смак та викликало легкість та спокій. Що ж вони там пили, внаслідок чого Майї треба було ховатися?

Якось Тіна запитала Майю про маму, вона жодного разу не згадувала про маму у своїх листах і отримала ще одну приголомшливу відповідь.

“Мама померла два роки тому. Вона тяжко хворіла. Після цього батько став випивати, а Саня створювати свою установку, щоб ти знаєш що зробити».

Проблеми у стосунках з Женею здавались тепер Тіні такими нікчемними, що їй навіть було соромно за себе перед Майєю.

Чим вона могла їй допомогти?

Тіна старанно відвідувала обидві школи. Почалася підготовка до випускних іспитів, що спричинило значне збільшення навантаження. Голова тріщала від інформації, яку доводилося вбирати. Хоча вимоги в школі Майї й були меншими, але Тіна не відчувала меншої відповідальності за результати заліків. З'явилася неуважність у різних побутових дрібницях.

Анна Гольдштейн стурбувалася:

— Валюша, рідна, навіщо тобі ці додаткові заняття щоп'ятниці? Ти сама не своя. Схудла, кола під очима. Я напишу до школи.

Після того, як Тіна перестала зустрічатися з Женею, вона сказала батькам, що щоп'ятниці ходить на додаткові заняття.

— Ні! — Тіна так активно запротестувала, що мама не порушувала більше цього питання. — І не називай мене Валюшею, я — Тіна!

"Після випускних іспитів я знову відправлю її на Базу Відпочинку, і все стане на свої місця", — подумала Анна й заспокоїлася.

Рейтинг ріс. І її, і Майї. Бали успішності мали у ньому вагоме значення. Тепер рейтинг Тіни був найвищим у класі – вона була на п'ятнадцятому рівні. Майя – на тринадцятому. Юлька, Марат та Женя відставали він Тіни практично на два рівні.

— Ти не могла б мені допомогти підготуватися до випускних іспитів? — якось несподівано звернувся до неї Женя. — За старою дружбою.

— Ні, — відрізала Тіна, — я не маю часу.

Ця відповідь його явно не влаштувала. Як виявилося, він мав вагомий козир у руках.