Частина 1. Втрачений світ. Розділ 6

Наступний віртуальний день почався буденно з уходу батька на роботу, а Майї — до школи.

Нереальна, ідеальна буденність обпекла хвилею спогадів про події вчорашнього дня й притиснула Сашу до ліжка міцніше за будівельний степлер. Він лежав, не рухаючись, і довго не наважувався розплющити очі.

З коридору долинали голоси. Мама переконувала Майю покласти до сумки бутерброд, а та, як завжди, впиралася.

— Не хочу, мамо, чесно.

Саша знав чому. Її однокласники бігали обідати в кафешку біля школи, що вважалося дорогим задоволенням у родині Лінників. Майя не ходила з ними, пояснюючи, що не голодна. І батькам не пояснювала, чому не бере з собою їжу до школи.

"Я приніс гроші, і Майя не буде комплексувати".

Нереальна Майя. Нереальні гроші.

Холод пробіг по шкірі, коли він уявив, що вони залишаються удвох із мамою — у нереальній квартирі, з нереальною мамою. З мертвою мамою, якої насправді вже ніколи не буде.

Нереальний добробут. Нереальне життя.

Вчора, намагаючись знайти спосіб повернутися, він думав, що потрапив у таке становище випадково, але зараз вранці вчорашні події постали зовсім в іншому світлі. А якщо це є його реальне бажання? Повернути те, що втратив, але не можеш дозволити собі повернути, і тому гра зависла.

Мама покликала снідати, а у Сашка підкотив ком до горла. Він згадав, що не плакав з того часу, коли з батьком і Майєю відвозили коробочку з прахом мами до стіни пам’яті. Минуло пів року, а відчуття було таке, ніби все сталося лише кілька днів тому.

Не вистачало перед матір'ю розплакатися.

Йому знадобилося чимало зусиль, щоб вибратися з теплого ліжка, де так зручно було жаліти себе й скаржитися самому собі на свою долю.

Холодний душ завжди допомагав у таких випадках, і Саша подався у ванну.

Потім поснідав, намагаючись не видати свого настрою, і поквапився піти "на роботу". Віртуальний Віктор напередодні сказав повертатися за кілька днів.

Під час підйому з четвертого на восьмий поверх часу для роздумів було вдосталь, і Саша дійшов висновку, що завислою гру можна вважати умовно. Сім'я — її тупикове відгалуження, закладене програмою. Віртуальний Віктор – функція, яка дасть інструкції до подальшого проходження.

Надія, що раптово з'явилася, принесла полегшення, і до зупинки автотаксі на восьмому поверсі Саша підійшов майже впевненим в успішному завершенні квесту. Згадав, з яким настроєм учора повертався додому, розплатившись в автотаксі власноруч заробленими грошима. Вчора гроші здавалися набагато реальнішими.

Сівши в автотаксі, Саша назвав адресу, зазначену у підписаному договорі, але машина не рушила. Він повторив адресу кілька разів, подумавши, що робить щось неправильно, і автотаксі його не розуміє. Але результат виявився тим самим. Вийшов, поступаючись машиною наступному пасажирові. Натиснув на пульті виклику замовлення. Знову поспілкувався з блоком керування тільки наступної машини, але й цей перевізник виявився глухим, німим і нерухомим.

Якийсь час він ще намагався шукати адресу за допомогою мініпорту, присівши на лавку недалеко від зупинки. І ось тут уже почуття безнадії, що залишило його на короткий час, повернулося з лишком. Машини недаремно його не розуміли. І мали рацію на сто відсотків, ігноруючи замовлення. У секторі, де вчора ще на карті значився промисловий район та розташовувалась лабораторія "першокласних ігор", сьогодні було відзначено поле для гольфу. Як глузування з його жалюгідних потуг втекти з віртуальної реальності. Зелене поле на кілька гектарів. З іншою адресою, без жодного натяку на "Першокласні ігри".

"Це не справжня реальність" - все сильніше й сильніше стало пульсувати в голові, і Саша притиснув долоні до скронь, мимоволі намагаючись зупинити спіраль паніки.

Була ще одна адреса, отримана ним на біржі. Ця адреса на п'ятому поверсі на карті існувала, але, як з'ясувалося після повернення на п'ятий поверх, виявилася не меншим міражем. Двері відчинив чоловік похилого віку з байдужим поглядом. Він не знав ані Віктора, ані його помічниці Олени.

Майже у повній прострації Саша повернувся додому. Написав листи до "Першокласних ігор", Віктору та Олені. Не став відправляти з пошти Майї, як завжди робив раніше, а розбудив Гуляку, зобов'язавши його повернутися з відповіддю. Довго чекав, але дрон повернувся ні з чим.

Що він міг зробити?

Майя повернулася зі школи й весело щебетала з мамою на кухні, а у Сашка від усвідомлення свого становища волосся ставало дибки.

Майя розповідала, які олівці та фарби хоче купити за ті гроші, що випросить у брата, а Саша, зібравши останні краплі самовладання, повернувся до пошуку відповіді на завдання, що сам собі й придумав, розважаючись учора з м'ячами для гольфу – знайти спосіб як насправді потрапити на верхній поверх.

За вісім годин безперервної роботи він зламав пароль рейтингової шкали. Виявив слабкі місця в рейтинговій шкалі — реєстрація при народженні та повноліття. У ці періоди перезапускався обліковий запис мешканця Рейтполісу та була можливість вставити нові дані.

Але це нічого не змінило!

Він міг би вставив свої дані, якби можна було повернути час назад. Але, як і в житті, у віртуальній реальності це було неможливо. Шістнадцять йому виповнилося майже рік тому, і його повноліття закріпилося довідкою нелегала.