Глава 22

Команда в повному складі перенеслась в місцину Іншого світу. Там було пасмурно і трохи прохолодно. Навколо були зруйновані будівлі і розруха. 

—І де тут лабіринт? — оглядаючись мовила Каорі 

—Дійсно, цікаво.— Саю пішла вперед і раптом почула крик сестри:

—Обережно!— на дівчину летіли заражені монстри. З їх трубок сочилась рідина. Саю швидко зреагувала і відстртбнувши в бік, натягнула тятиву лука

—Вогняні стріли!— мовила вона і випущена стріла  перетворилась в повітрі на десяток вогняних стріл, що летіли в монстрів. Ті падали і загорілись,перетворюючись в попіл 

Нік теж не витрачав часу і швидко вийняв меч та вибіг вперед. В правій руці він тримав щит, яким вдарив об землю: 

—Роздрібний захист— щит завібрував і кожного накрив легкий холодок. Захист кожного гравця збільшився на 500 одиниць. Каорі взяла в руки свою нову зброю. Це була коса що розкладась у спис і почала крутити його над головою. Піднявся легенький вітер навколо неї ,розвіюючи її кімоно. 

—Електричний смерч— промовила дівчина і вітер перетворився на блискавку ,що утворювала смечр. Вона направила його на ворогів. 

—Старкофаг фараона— прошипів Райд і частину монстрів поглинув пісок, що з'явився з землі

Стелла встромила свій посох в землю та промовила заклинання підтримки. Швидкість та витривалість кожного збільшились і ті могли продовжувати битву з монстрами, що все наступали. Саю, Міла, Раян , Сумі і Руюн знаходились в середині такого собі кола, яке утворило їх друзі. І поки просто чекали, не втручаючись.

Але монстрів ставало все більше і більше і Міла не витримала. Вона дістала свій меч чорного полум'я і побігла вперед махаючи ним наліво і на право. Руюн використав меч, щоб додати їй захисту і сам теж вступив в ближній бій з нападниками. Райд і Нік одночасно вилаялись, але тримали свої позиції. Сумі ледве тримаючи арбалет ,почала випускати стріли з паралітиком. Раян вибрав стихійну магію вогню і вітру і роздуваючи вогонь підсмажував монстрів. Саю теж не відставала, відновивши подаю своїх вогняних стріл. Раптом пронизливий звук сирени зупинив монстрів і ті як під гіпнозом почали відступати 

—Що це за чортівня?— вилаялись Стелла, прикриваючи вуха 

—Не знаю, але ви зрозуміли звідки є звук?— Каорі оглядалась, але здавалось наче цей звук йде звідусіль 

—Мені здається ,що он звідти — Нік вказав на якийсь дивний храм, якого вони раніше не помітили. Без особливих слів всі попрямували туди. Адже в будь-якому випадку інших ідей в них не було 

Монстри зовсім зникли з поля зору і вся команда дійшла до собору. Він був напів розваленим, проте вони все ж зайшли в середину. Сирена припинилась ще напів дороги. Від чого Стелла нарешті видихнула. 
—Вона мені на мізки давила. Нарешті закінчилась— продовжувала бурмотіти дівчина
—Елла, ти надто все сприймаєш близько
—Я просто чуттєва до таких звуків 
Вони обережно зайшли в середину і посеред напівзруйнованого собору стояли ворота
Величні з позолотою і різного виду різьбленням 
—В християнстві казали, що це ворота до раю— заявив Раян і підійшов ближче 
—В нашому випадку це вхід в пекло— заявила Каорі і відкрила ці ворота 
—Ну всі ми там будемо рано чи пізно — засміялась Сумі і вони по черзі зайшли в них
***
Рідина в колбі опустилась і з неї вийшла дівчинка, чиє волосся набуло рудого кольору, а очі сяяли червоним 
—Синхронізацію і перезапуск всіх систем організму зроблено— промовила дівчина і вишкірилась 
—Приємно бачити тебе в плоті, Роз. Як тобі нове тіло?
—Доволі незвично, але цікаво.— вона спостерігала за рухами свого тіла і людьми навколо 
—Добре, ти звикнеш. Надай мені аналіз мозкової діяльності та підконтрольної тобі частини мозку
—Діяльність мозку складає сорок п'ять відсотків від максимальної потужності. Нервова система на данний момент не може підтримувати повний об'єм реалізації. Підконтрольна частина мозку сто відсотків. Від так званої підсвідомості не лишилось нічого, якщо вона взагалі існує— знову дивна посмішка дівчини від якої у Кейтлін пробігли мурашки по шкірі. Вона знітилась і стиснула кулаки, дивлячись на робота, що стояв перед нею. 
—"Це не людина, не людина.." — казала вона собі і від того її серце лише сильніше билося. Краплинки поту проступили на її чолі.
—Вам не добре?— раптом запитала Роз, схиливши голову на бік, наче аналізуючи стан Кейтлін— Пришвидчене серцебиття, рясне потовиділення і підвищення температури вказують на страх?— вона вишкірилась. Ліліана лиш усміхнулась 
—Дорога Кейтлін, ти працювала з Ессі і боїшся Роз? — вона з недовірою дивилась на підлеглу 
—Ні, це не страх. — в горлі пересохло і голос став доволі хриплим, проте Кейтлін намагалась опанувати себе — Скоріше я досі не можу прийти в себе від побаченого. Це фантастика. У всіх би був шок від побаченого. Проводити досліди це одне, а бачити результат, це.. це просто неймовірно!— вона намагалась бути переконливою і з кожним словом її голос набував нотки захвату, хай як тяжко було їй його вдавати. Вона навіть змогла посміхнутись. Але все одно її очі недовірливо косились на Роз 
***
Лабіринт був дуже великим і мав розгалуження. Три різні шляхи і невідомо який із них веде до перемоги.
—Нам доведеться розділитись. — констатував Нік. —Якась із цих доріг приведе нас до сфери 
—Це погана ідея! Всі фільми жахів починаються саме з моменту, коли..— Сумі не договорила. Тяжка рука Раяна лягла на її плече і та замовкла 
—Це єдина можливість точно дістатись до сфери. В нас немає вибору. Ми виграємо навіть якщо один із нас знайде і принесе її.— продовжував Нік 
—Так, але у нас лише один хіллєр. Якщо ти не забув— втрутився Раян 
—Я не забув. Тому пропоную такі команди: Каорі, Раян і Руюн; Сумі, Райд, Елла; Я, Ексія, Саю
—Я проти!— одночасно крикнули Каорі, Райд і Раян 
—Я без сестри нікуди не піду. — дівчина схрестила руки на грудях і високо задерла підборіддя 
—А я нікуди не піду без Ексії— Райд дивився на дівчину ,від чого та зашарілась 
—Я можу подбати про себе — раптом випалила вона, але хлопець стояв на своєму. Ніку не подобалась ця ідея. Особливо щоб Райд був поруч з Мілою 
—Гаразд.— різко відказав він— Каорі ,Саю і Руюн йдете разом. Сумі ,Раян і Елла йдете разом, Я,Райд і Ексія йдемо разом. 
—Гараз. Тоді розділяємось так. І ще можливо ми з вами вже не зустрінемось до кінця гри, тож будьте дуже обережні і не помріть. Ваше завдання не тільки знайти сферу ,але й вижити. Всі затямили?—Різко озвався Райд  
—Так!— хором відповіли вони. Хоч це й була лише гра, але на душі в кожного чомусь панувала тривога і скорбота. Вони розійшлись по трьом віткам лабіринту. 
***
Тим часом в лабораторії вже встигли підключити Роз до системи гри. За весь час ще ніхто не вмер чи програв, гра тільки починалась. Тому науковця була дуже задоволена. 
—Твоя задача з'єднатись з кожним гравцем.бачити все що вони роблять та де знаходяться і в момент їхньої поразки ти маєш частково заволодіти їхнім мозком. З'єднати ваші нейронні зв'язки 
—Зрозуміла.— Роз непорушно лежала серед купи провідків підключених до неї і дивилась прямо в очі своїй творчині. Ліліана сіла навпроти і ввімкнула трансляцію. Гра почалась, а це означало, що скоро проллється перша кров.