Глава 21

Після того, як команда  пройшла крізь магічний портал, вони опинились у вражаючому просторі. Величезний коридор  був прикрашений статуями різних богів та істот. Кожна статуя викликала враження, наче вони живуть своїми власними життями в цьому античному пантеоні.

Статуї стояли на обидвій сторони коридору наче своєрідні вартові цього місця. Вони дивилися на прибулих гравців з гордістю і таємничістю. Команда помітила, що всі гравці йдуть в кінець коридору, до величезних, масивних дверей. Відкривши їх, вони потрапили в залу, що здавалася призначалась для великих та розкішних заходів, подібних до балів чи великих зборів.

У цій залі вже зібралося багато інших гравців, які гомоніли і обговорювали події. Атмосфера була наповнена енергією та очікуванням, а люди метушились навколо, спілкуючись та обмінюючись думками. Костюми гравців були різноманітними, від класичних фентезійних образів до оригінальних та стильних нарядів. гравці . Група з Ніком, Сумі, Стеллою, Райдом та Раяном миттєво розпізнала своїх товаришів, що стояли неподалік. Вони квапливо направились до своїх друзів 

-Що з Сумі?- спантеличено поцікавила Міла 

-Вона отримала невеликі ушкодження, проте все буде добре- відповів Раян

Друзі обмінялись своїм першим випробування, якщо це взагалі були вони. Але пригода дійсно була дуже навіть цікава і неприємна. 

Величезні двері зашуміли і розчинилися, випускаючи дим і таємничий туман. З глибин темряви на сцену виступила ведуча гри - жінка у вбранні, що виглядала як владарка магічного світу. Її очі випромінювали таємничий вогник, а голос звучав, наче мелодія із загадкових часів. В порівнянні з минулим її виходом зараз жінка була дуже ефектною

- Вітаю вас, гравці! Бачу більшість пройшла перший етап  - промовила вона, розпросторюючи руки в жесті привітання.- Тепер ви заслужено отримали право взяти участь у наступному етапі нашого івенту. 

Ведуча гри вказала на таємничий прохід, що відкрився перед ними.- Ваше завдання - пройти цей лабіринт, дійти до кінця та взяти чорну сферу. Потім віднесіти її до храму 'Лін'. 

З цілковитою серйозністю і таємничістю, вона додала: 

-Пам'ятайте, гравці, це більше, ніж просто гра. Від вас залежить не лише ваша доля, але і долі ваших товаришів по команді. Виграє та команда, яка зможе  перша виконати це завдання. Також виграє лише одна команда всі інші персонажі  учасників помруть. З великим ризиком приходить велика нагорода."

Запрокинувши голову вверх, ведуча закінчила свої слова: "Бережіть свої життя"  Після цих слів вона зникла в тумані, 

Міла, виглядаючи приголомшено і трошки насторожено, слухала останні слова ведучої гри. Після фрази "Бережіть свої життя" вона відчула, як її серце пришвидшилося, а думки  почали гомоніти. Ці слова створили в її душі сумбур емоцій - чиїсь загадкові попередження завжди надавали подіям особливий насичений сенс

Райд помітив зміну в настроях Міли, коли ведуча гри висловила таємничі слова. Погляд Міли став вагомим, а її тіло напружилося, готуючись до подальших випробувань. Райд відчував цю напруженість і розумів, що та потребує підтримки.Не вагаючись, він прийшов більш близько до Міли та поклав руку на її плече. Його жест був спрямований на те, щоб передати їй впевненість і сили. Міла поглянула на Райда і невпевнено йому всміхнулась, а потім її погляд впав на Ніка, який невдоволено вирячився на них.

—Я пропоную таки піти  вже. Хто зна що чекає на нас далі. — гугнула до всіх Стелла 

—Так ти маєш рацію. Ходімо.

***

Ліліана сиділа в своєму кабінеті і перевіряла бази данних всіх зареєстрованих осіб на івент. Вона не була впевнена, що Міла буде там, але хотіла переконатись. Через декілька годин пошуків, вона все ж знайшла її заявку і навіть дізналась її нік.

—Отже моя мила донечка все ж вирішила піти туди і не сказал мені нічого. Не дивно звісно, а можливо то і на краще.— зробивши пару махінацій ,вона також вичислила, що Міла онлайн. Хай розташування вичислити вона і не змогла, але сам факт, що Міла була в грі вже неаби як підняв жінці настрій. Вона встала і взявши деякі документи направилась в 4-й корпус лабораторії 

Кейтлін досі перебувала з Прайд. Жінці тяжко давалось саме розуміння всього, що відбувається і вона досі не розуміла, яким чином зможе щось з цим вдіяти. Але одна вона знала точно– Роз небезпечна і її треба знищити.

Раптом двері приміщення відчинилися і жінка звернула увагу на червоні локони, що вогнем спускались з плеч її начальниці. 

—Я вичислила, що моя донька у грі. Всім негайно розійтись по своїх кабінетах. Ми почнемо, як —тільки Роз досягне 100% синхронізації. 

—Почнемо що? Вибачте, я не дуже розумію.— раптом озвалась Кейтлін

—Ох, люба, я тобі все поясню, але спочатку ти маєш виконати своє завдання. Ти ж не забула, що мій прекрасний проект 23 має бути готова, а потім я все детально тобі покажу. Прайд— жінка різко подивилась на неї— починай приготування до запуску С21. Діткам пора починати грати серйозно 

—Буде зроблено— жінка вклонилась і пішла. Кейтлін закусила губу. Ледь помітна'і дртжакт вкрили її тіло. Все якесь неправильне і заплутане було навколо і надто швидко йшло у невідомому напрямку 

—А ти пішли зі мною— Ліліана і Кейтлін повернулись разом до палати Роз. Дівчина все так само сиділа і рахувала відсотки синтезу нейронів. Поруч з нею лежало волосся, яке шматками осипалося з неї, а очі набували яскраво червоного кольору. 

Ліліана взяла шприц і набрала туди транквілізатор. Підійшла повільно і вколола в шию дівчини. Та навіть не ворохнулась 

—93 відсотки, нестабільність дій органів серцево-судинної системи, дихальної системи. Мозкова діяльність 12 відсотків— почала повторювати вона і тіло сумно затряслось. Голова дівчини запрокинулась назад і вона знову вигнулась  неприродною дугою. Лілан дивилась на це, а потім схопила її за руку і вклала на кушетку. Швидко жінка пристебнула руки і ноги піддослідної 

—Майже готово. Ми маємо вивезти її в зону А1 і підключити.—після цих слів Лілі поглянула на Кейтлін і та домогла їй вивезти тіло. Роз борсалась і намагалась вирватись, але ціпки, якими були прив'язані руки і ноги були міцні.