Глава 14

Міла завантажилась в гру за хвилин п'ять до зустрічі. Вона непоспішаючи пройшлась по Люміністрелії, розглядаючи нових гравців.

—"А ця гра стає дедалі популярнішою"— зауважила дівчина, підхолячи до таверни. Вона дуже хвилювалась,адже від сьогодні їх життя дуже зміниться . Але більше за все Міла думала за Райда. Вона не знала чому Елла так відноситься до нього, але і вибору в неї крім Райда більше не було.. Глибоко вдихнувши і взявши себе в руки, Міла відкрила двері в таверну та увійшла. Довго шукати свох друзів їй не було потреби,адже вони були чи не най гучнішими тут. 

—Всім привіт!— вигукула вона, підходячи ближче

—О, Міло, привіт Сідай— одразу озвалась Стелла, та вказала на місце біля себе 

—Ми вже трохи познайомились, тому дозволь я представлю тобі моїх знайомих— додав Нік вказуючи на двох людей, що сиділи по обидві сторони від нього.

— Я думаю ми і самі можемо представитись— зауважив хлопець по праву сторону від Ніка. Він встав та поклонився— Мене звати Руюн. Клас мого персонажа  "Лицар". Радий бути в вашій команді — хлопець посміхнувся, оглядаючи всіх поглядом і сів на місце. Наступним встав хлопець по ліву сторону від Ніка.

— Мене звати Раян. Клас мого персонажа теж "Лицар", проте мій меч здатен відтворити пару заклинань класу "Танк", тому якщо що зможу на деякий час бути вашим захистом. Дякую, що прийняли до команди.— хлопець вклонився та сів на місце. 

— Нас з сестрою ви вже знаєте. — піднялась Каорі.— Мій клас "Кастер", але я здатна викликати грозовий меч та битись як лицар. Моя сестра Сая з класу "Снайпер". Ми обиді дуже раді бути у вашій команді 

— А ви не казали нам, що сестри. То ви близнюки? — поцікавився Нік 

— Ні, я молодша сестра Каорі. — вступила в розмову Сая

— Почекайте, а хіба правила не мають не допускати тих, хто молодший? 

— В цьому році я теж буду вступати. В мене є деякі привілегії, тож я можу брати участь разом з вами

— Тоді добре

— Але нам все одно не вистачає ще двох людей.

— Ще має прийти моя знайома.— відповіла Стелла.— Але вона чомусь запізнюється 

В цей момент двері в таверну з великим грохотом відкриваються і в их забігає дівчинка. На її спині знаходиться величезна базука . Оглянувши здивованих відвідувачів, дівчинка з посмішкою побігла до столу Стелли.

— Перепрошую за очікування— проговорила вона. Мене звати Сумі. Мій клас "Снайпер". Моя спеціальність дальні бої. Можу підірвати все, що завгодно, але в моїх здібностей довга перезарядка. Дякую, що прийняли.— дівчина дуже швидко тароторила, а потім сіла. Стелла люб'язно замовила їй води і поки та пила інші почали обговореня останього гравця. Міла тремтіла, і з тривогою в душі, повідомила, що останій учасник чекає їх за межами таверни. Всі разом вони вийли до галявини. Хлопець в білому вбрані стояв посеред дороги. 

—Райд!— помахала йому Міла і він підійшов до компанії

— Що!? — обуренню Стели не було краю— Я проти, що б це непорозуміння було в нашій команді. Ексія ти що божевільна?— Міла хотіла щось відповісти, та її випередила Каорі 

— Я теж не згодна з цим рішенням. Працювати пліч-о-пліч з ним— дівчина зверхньо глянула на Райда — Я не хочу

— Сестро..— хотіла щось додати Сая,але тут підняли бунт і інші гравці. Жоден не хотів брати Райда до команди і всі почали звинувауваи Мілу в необміркованому рішені та засуджувати за дружбу з ним. Всі, окрім Ніка та Саї.

— Досить!— різко гарнув Райд— Ви всі такі молодці, наїхали на свою поругу, якій навіть не пояснили нічого. Дуже гарні друзі нічого не скажеш — говрив він 

— Ти. Та як ти...— Стелла зціпила зуби і призвала свій посох

— Битись хочеш, ну добре—  Райд теж приготувався до нападу.

—  Та годі вам!—  різко озвався Нік так голосно, що здійявся вітер— всі поглянули на нього, а він в свою чергу дивився на Мілу. Дівчина стояла опустиши голову, і тремтіла. Її плечі різко підіймались і также різко опускались.

— Міло, — гнів Стелли різко змінився на відчуття провини. 

Сая тихо підійшла до міли та взяла її за руку від чого та здригнулась, але досі е підняла голову 

— Як там не було б та ми не маємо вибору. Тому або забуваємо свої образи і співпрацюємо, або пропонуємо інші варіанти. —  Вигукнула Сая Всі замовкли, інших варіантів нівкого і не було. То ж  всі змирилиь, але атмосфера не стала менш злісною.

Весь інший час обговреня Міла не дивилась на жодного присутнього. Стелла намагалась хоч якось втішити подругу, але та не підпускала о себе і стояла осторонь. А коли вже все вирішилось, то перша покинула гру.. Всі почали теж розходитись. 

— Райд, затримайся— попросив Нік і вони разом пішли до схилу гір 

— То що ти хотів?— поцікавився Райд, коли вони вже стояли біля прірви 

— Це стосується Ексії. Запам'ятай одне. Якщо ти зробиш їй боляче, я не подивлюсь,що ти в моїй команді..

— Ох, дрогий друже— єхидно промовив маг—  Я тут  лише щоб захисити її. І в порівнянні з тобою я зможу це зробити. — хлопець хотів вже йти та Нік перекрив йому дорогу 

— Ми не договорили 

— Нам не має вже про що говорити. Де ви були, коли їй потрібна була допомога з розвитком? Де ви були, коли вона пішла за межу і її ледь не вбили монстри? Ви не змогли захистсии її ні тут, ні в реальному житті.  Тож тепер моя черга бути її опорою. Я більше не хочу бачити її на межі смерті. Зрозуміло. Не плутайся під ногами. — почувши ці слова Нік одразу згадав біловолосу дівчину, що лежала вся в крові і ніхто, навіть він не підійшли до неї, аж поки не з'явився чоловік, який забрав Мілу. 

— Звідки ти..? Хто..?

— Нік,— раптом випали Райд, тримаючи хлопця заплече і дивлячись прямо у вічі — Ти прекрасо знаєш, хто із нас є і буде першим завжди. Вона моя і тільки мені її захищати. Тож не лізь в це, добре ? А інакше я розкажу  МІлі все що знаю.. Як думаєш, після цього вона захоче бодай дивиись в твою сторону ?— Нік нічого не відповів і Райд з переможною посмішкою пішов геть