Глава 19. Таємниці книги ткачів

Глава 19. Таємниці книги ткачів.

Перші сторінки були звичайними: теорія ткацтва, опис технік створення чарів. 
Але чим далі він читав, тим більше мінялося його обличчя.
Брови насупилися, у золотих очах з'явилося здивування, потім тривога.

— До речі, як ти взагалі її знайшла? — запитав він, проводячи пальцем по обкладинці. — У бібліотеці академії тисячі томів.

— Вона була під захистом, — відповіла я тихо, згадуючи відчуття, коли книжка сама ніби покликала до себе. — Магією ткачів. Тільки ми можемо її бачити. Магія Каель'Вейна впізнала в мені споріднену душу.

Він кивнув, погоджуючись. У його погляді промайнуло щось схоже на полегшення. Тепер багато що ставало ясним.

— «Сила драконів і сила ткачів мають спільне джерело», — прочитав він, голос ставав тихішим. — «Дракони бачать цю силу як полум'я, ткачі ж як нитки. Але це дві сторони одного потоку. Якщо навчитися переплітати їх…»

Слова про спільне джерело магії щось торкнули в  мені. Ніби я давно це знала, просто не вміла назвати. 
Тканина світу завжди була для мене ближчою, ніж заклинання. Я не слідувала їм, я вплітала їх.

Рейден замовк, перегортаючи сторінку. Його пальці ледь помітно тремтіли. 
Я відчувала, як між нами пульсує щось нове, і це не просто потяг, а справжнє злиття сутностей.
Відголоски його подиву відгукувалися в моїх грудях, немов наші серця вже почали битися в унісон.

— «Лазурні дракони єдині зрозуміли це. Вони прийняли мене не як чужинця, а як споріднену душу. Разом ми відкрили таємницю, що може або врятувати світ, або знищити його», — підняв погляд, у золотих очах читався шок. — «Я записую це їхньою мовою не випадково. Мій рід заплатив життям за це знання. Якщо воно потрапить до неправильних рук…»

Я згадала слова Таїрнаель, що моя сила «схожа на силу Каель'Вейна». Тепер прийшло розуміння, що вона знала щось про нього. Знала, що я з його роду. Але чому приховувала правду? Можливо, захищала мене від тієї ж долі, що спіткала моїх предків.

Він перегорнув кілька сторінок, дихання пришвидшилося.

— Трилика… — прошепотів. — Тут описано, як сплітати різні види сил воєдино. Бачиш? Він вивчав не тільки драконячу сутність і ткацтво. Некромантія, бойова сила, зцілення… Каель'Вейн знайшов спосіб об'єднувати будь-які школи магії.

Мені стало важко дихати від усвідомлення. Моя внутрішня сутність відгукувалася на кожне слово, немов підтверджуючи істинність того, що він читав.

— Але ж це… хто завгодно з такою міццю…

— Став би рівним богам, — закінчив Рейден похмуро. — Саме тому Каель'Вейна і його рід знищили. Через страх перед цим знанням.

— А лазурні дракони?

— Теж вимерли. Останнього вбили триста років тому. Офіційно у чесній битві. — Голос став жорстким. — Тепер розумію справжню причину. Їх знищили, щоб секрет помер разом із ними.

Знову він схилився над книгою. На його обличчі відбивалися здивування, захоплення та жах.

— «Драконяча сила обирає собі пару не випадково», — прочитав повільно. — «Вона шукає не дракона, а споріднену душу. Того, хто здатен витримати злиття двох сил. Я зрозумів це, коли моя сила ткача відгукнулася на поклик лазурного дракона».

Раптом Рейден завмер, втупившись у текст.

Я відчула, як повітря між нами почало вібрувати від змішування нашої магії, немов невидимі струни натягнулися до межі. У грудях розлилося тепло, і воно відчувалося не як моє, а як його. Я ловила відлуння його емоцій так само ясно, як власні. Це було дивно. Незвично. Приголомшливо.

— Що там? — не витримала я мовчання.

— «Якщо ти читаєш це і твоя драконяча сила обрала пару серед інших рас, знай: ви створені одне для одного не тілом, а суттю. Твоя сила бачить в обранцеві те, чого не бачиш ти сам. Можливість стати чимось більшим, ніж сума ваших окремих сил».

Дракон підняв на мене погляд, у золотих очах танцювали вогники розуміння.

— Рейн… моя драконяча сутність обрала тебе не тому, що ти красива чи хоробра. Вона побачила у твоїй ельфійській магії те, що може злитися з драконячою міццю. Але я сам бачу набагато більше, ніж мій дракон. Я бачу тебе, і моє серце б'ється частіше. Ти дивовижна, Дощинко.

Від його слів побігли мурашки. 
Я відчувала, як між нами пульсує невидима, але відчутна нитка. Моя сила билася в грудях, немов хотіла вирватися назовні й торкнутися його міці, завершити процес, що вже майже досяг свого піка.

— «Але обережно», — продовжив читати, голос став тихішим. — «Злиття сутностей може бути прекрасним або руйнівним. Все залежить від того, що рухає серцями тих, хто зважиться на цей шлях. Любов творить, а злість, жадібність і ненависть знищують».

Рейден закрив книгу.

— Тепер зрозуміло, чому за нею полювали століттями. Будь-хто, хто вивчить ці техніки, може перетворитися на силу, здатну перекроїти світ за своїм бажанням.

— Що будемо робити? Знищити її?

— Каель'Вейн теж намагався сховати це знання. Але сила такої величини не бажає залишатися прихованою назавжди, — подивився він серйозно. — Може, нам судилося вивчити це? Не для влади, а щоб розуміти, як захищатися, якщо хтось інший отримає подібні знання?

— І щоб зрозуміти, що відбувається з нами, — додала я тихо.

— Так. Ми вже на цьому шляху, Рейн. Моя драконяча сила і твоя ельфійська… Ми вже аідчуваємо цей зв'язок, як власне дихання. Може, краще довіритися йому?

Тривожна думка промайнула в голові.

— А що, якщо ми не єдині, хто знає про це? За мною вже посилали вбивць. Ельміріон Фаенар і його синок Еліан. Що, якщо вони знають про існування книги? Що, якщо вони знають, що я ткач?

Рейден насупився.

— Тоді у нас ще менше часу, ніж я думав.

Ми тримали зараз у руках знання, яке могло змінити нас назавжди. І вибору не було. Або вивчимо самі, або ризикуємо, що воно потрапить до того, хто використає його на зло.

Я дивилася на його профіль у місячному світлі. Точені вилиці, уперте підборіддя. Чортів дракон. Король, якого боїться півсвіту. Хижак, здатний спопелити міста. І при цьому він читав мені книжку про стародавні знання, бо я попросила.