Розділ 3

Кайл відчув, як у повітрі змінився запах — кислуватий, гнилий, ніби від сирої плоті. Це був лише момент, але цього вистачило, щоб зрозуміти: щось тут не так . Він повільно обернувся. І саме тоді з темряви коридору з ревом вискочило створіння.

Воно скидалося на жахливе поєднання пацюка й вовка, роздуте й потворне, вкрите плямами гнилої шкіри та слизу. Його зуби, гострі, як голки, зблиснули у світлі ліхтаря. Очі — дві чорні діри — вп’ялися у Кайла, а з пащі капала густа тягуча рідина. Створіння рикнуло й стрибнуло вперед.

Кайл інстинктивно кинувся вбік, ледь ухиляючись від його пазуристих лап. Впавши на підлогу, він наосліп схопився за перше, що потрапило під руку — шматок зламаної труби. Він змахнув нею вгору, вдаряючи тварюку по морді. Почулося оглушливе клацання зубів, коли вона спробувала вхопити його, але металевий удар змусив її відступити.

Створіння завило, затрусило головою і знову напружило лапи, готуючись до нового ривка. Кайл швидко озирнувся. В кімнаті було небагато корисного — стара кушетка, кілька розбитих панелей, але його погляд зупинився на важкому ліхтарі. Він зірвав його зі стіни й, чекаючи, поки тварюка зробить наступний крок, вичікував.

Створіння кинулося на нього вдруге. Кайл зробив крок назад, розмахнувся і в останню мить ударив ліхтарем по її голові. Від удару істота закричала, перевернулася, зачепивши своїми пазурями стіну, залишивши на ній глибокі подряпини. Але цього було замало.

Кайл не чекав, поки вона оговтається. Він схопив один із уламків панелі й, зібравши всі сили, встромив його прямо в шию чудовиська. Пролунав хрип, тварюка затряслася, її тіло судомно здригнулося, і нарешті воно звалилося на підлогу, розкинувши лапи.

Кайл важко дихав, не відводячи погляду від безформної туші. Тиша. Він зробив крок назад, відчуваючи, як серце несамовито калатає в грудях.Ззаду почувся слабкий голос.

—     Кайл... — це була Мія. Вона нарешті прокинулася, її очі широко розплющені від жаху. — Що це було?..

Кайл обернувся, важко ковтаючи повітря.

—     Нічого хорошого. І якщо воно було не одне...

Кайл приніс їжу та воду Мії. Вона ще трохи відпочивала, відновлюючи сили. Після відпочинку вони вирішили обшукати станцію, збираючи все, що могло б стати у пригоді. Серед хаосу й уламків їм вдалося знайти кілька міцних рюкзаків військового типу. Запакувавши у них воду, їжу, кілька інструментів і деякі медикаменти, вони рушили далі.

Дорогою Кайл і Мія натрапили на кілька закритих кімнат. Двері були міцно заблоковані, але Кайлу вдалося знайти металевий лом і зламати замки. Усередині кімнати були залишки обладнання, розкидані документи та старі поламані меблі, але нічого корисного.

Продовживши пошуки, вони відкрили ще одну зачинену кімнату. Усередині панувала моторошна тиша. Запах був густий, металевий, з присмаком гнилі. У напівтемряві вони побачили силует на ліжку.

Кайл ступив ближче, піднявши ліхтар. Світло вихопило з темряви нерухоме тіло. Людина лежала на ліжку, загорнута в ковдру, але її обличчя було майже невпізнанним. Шкіра бліда, очі заплющені, а на шиї та руках виднілися глибокі криваві рани. Поруч із тілом на підлозі валявся закривавлений ніж.

Мія віджахнулася , притиснувши руку до рота.

—     Боже... що тут сталося?.. — прошепотіла вона.

Кайл зціпив зуби, намагаючись утримати спокій.

—     Нам треба з’ясувати, хто це і що з ним трапилося. Якщо він не єдиний тут...

Він нахилився, придивляючись до знаків на одязі мертвого. На комірі виднівся значок з кодом та ім’ям, напівстертий, але все ще розбірливий.

—     Це був хтось із персоналу станції... — пробурмотів Кайл. — І судячи з усього, він або когось убив, або його самого атакували.

Мія важко дихала, не зводячи очей із тіла.

—     Кайл... якщо тут є ще такі істоти, як те, що на нас напало... можливо, ми наступні.

Він повільно кивнув, стискаючи в руці лом.

—     Тому ми повинні бути готові.

Вони продовжили ретельно обшукувати приміщення. В одній зі старих шаф знайшли кілька комплектів теплих комбінезонів, що могли стати у пригоді в холодних секторах станції. У ящику столу Кайл виявив старий, але справний пістолет і кілька набоїв. Він не знав, чи це допоможе проти мутантів, але зброя завжди краще, ніж нічого.

Мія тим часом перевірила шафи з медикаментами. Більшість ліків були зіпсовані, але вона змогла знайти кілька ампул знеболювального та перев’язувальні матеріали.

—     Тут є якісь ін’єкції, але я не впевнена, для чого вони... — сказала вона, вивчаючи етикетки.

Кайл глянув на них і зжав плечима.

—     Візьмемо. Можливо, знадобляться.  

Зібравши все необхідне, вони повернулися до коридору. Попереду ще багато зачинених дверей і темних куточків, які могли приховувати або вихід, або нову небезпеку.

Після кількох годин пошуків Кайл і Мія повернулися до кімнати, яку вони обрали для укриття. Вони висипали все, що вдалося знайти, і почали аналізувати.

—     Отже, у нас є: чотири фляги з водою, три пакети сухого пайка, трохи медикаментів, один пістолет і шість набоїв, — перерахував Кайл. — Ще два ножі, лом і один робочий ліхтар.

Мія розклала знайдені комбінезони.

—     Це допоможе нам у разі холоду. Плюс кілька хімічних світлових паличок, їх можна буде використати, якщо батареї сядуть.

Вона зітхнула й сіла на підлогу, опираючись спиною на стіну.

—     Ми обшукали майже весь комплекс. Деякі кімнати ще залишилися зачиненими, але... мені здається, що щось або хтось досі тут.

Кайл мовчки оглянув своє спорядження й подивився на неї.

—     Нам потрібно знайти вихід, — сказав він. — Але перш ніж це зробимо, треба зрозуміти, що сталося в цьому місці.

Вони обоє знали — час працює проти них.

Кайл з Мією вирушили до лабораторії, сподіваючись знайти більше відповідей. Там, серед розбитого обладнання та зламаних шаф, вони знайшли головний комп’ютер. Після багатьох спроб їм вдалося зламати систему та отримати доступ до зашифрованих даних.Те, що вони дізналися, було шокуючим. Комплекс проводив експерименти над людьми. Згідно з файлами, вони самі були серед піддослідних. Єдині, хто вижив, вони отримали певні здібності, хоча не розуміли поки, в чому саме вони проявляються.