Розділ 2

Раптом за спиною пролунав скрип. Кайл різко обернувся, стискаючи в руках знайдений ліхтарик. У темряві коридору миготіла тінь. Він зробив крок назад, намагаючись не шуміти.

—     Я... не ворог... — пролунав слабкий голос.

З темряви повільно вийшла фігура — худорлява дівчина з блідим, виснаженим обличчям. Її порваний одяг ледве прикривав худе тіло, а довге темне волосся спадало на плечі. Але найбільше Кайла вразили її очі — яскраво-зелені, ніби світилися у темряві. Вони дивилися на нього з виснаженим страхом, але водночас у них жевріла надія.

—     Хто ти? — Кайл не опустив ліхтарик, але напруга в його голосі зменшилася.

—     Мія... Я не знаю, як довго я тут... Але ти — перший живий, кого я бачу...

Її коліна підкосилися, і вона осіла на підлогу, ледь тримаючись при свідомості. Кайл зробив крок вперед, вагаючись. Він не знав, чи можна їй довіряти, але залишити її тут було б нелюдяно...

Він різко кинувся вперед, підхоплюючи її перш, ніж вона встигла повністю знепритомніти. Дівчина була неймовірно легкою, ніби її тіло складалося лише зі шкіри та кісток. Її дихання було слабким, нерівним. Кайл, не роздумуючи більше, підняв її на руки й швидко рушив у бік однієї з кімнат, що, здавалося, ще зберігала ознаки життєпридатності.

Світло в коридорі мерехтіло, наче лампи ось-ось згаснуть назавжди. Десь удалині пролунав металевий скрегіт, змушуючи Кайла стискати щелепи. Але він не зупинився.

У кімнаті було трохи тепліше, ніж у коридорах. Стара кушетка, покрита шаром пилу, здавалася єдиним місцем, куди можна було покласти її. Кайл обережно опустив Мію, струшуючи з її обличчя пасмо темного волосся. Вона ледь чутно зітхнула, але не прокинулася.

Кайл знав, що їй потрібна їжа і вода. На щастя, у цьому секторі станції ще працював принтер для основних ресурсів. Він швидко набрав команду на панелі, і через кілька хвилин перед ним з’явилася проста порція їжі та пляшка води. Він узяв їх і повернувся до Мії.

—     Гей, тобі треба пити, — він тихо промовив, торкаючись її плеча. Вона ледве розплющила очі, її зіниці розширені, сповнені слабкості й подиву.

Він підніс пляшку до її губ, і вона, повільно, з зусиллям, зробила кілька маленьких ковтків. Її пальці слабо тремтіли, коли він вклав у них шматок їжі.

—     Ти у безпеці. Просто відпочинь, — додав він, не відводячи від неї погляду.

Її сни були хаотичними. Спалахи світла, уривки голосів, спотворені обличчя. Вона бачила руїни, що розчиняються в тіні, чула крики, які заглушували удари серця. Час втрачав значення, поки вона дрейфував у цій нескінченній темряві.

Кайл сів в кутку сперся на стіну і довго дивився но браслет Кайл обережно підняв руку, на якій все ще був браслет, що злегка поколював його шкіру. Він дивився на нього, намагаючись зрозуміти, яку роль цей дивний пристрій міг відігравати. Символи на його поверхні продовжували змінюватися з незбагненною швидкістю, інколи виглядаючи як безладні рядки, інколи як чіткі візерунки.Він прокрутив пальцем по поверхні браслета, і перед його очима з'явилася нова панель. На ній замиготіли різні опції. З-поміж них було кілька, які привернули його увагу: «Активування сканера», «Оцінка навколишнього середовища», «Пошук укриття», «Аналіз стану здоров'я» та інші. Кайл підсвідомо вибрав останню опцію, очікуючи побачити якусь інформацію про себе.Система відповіла миттєво, і голос механічного голосу знову прозвучав у його голові:«Сканування організму завершено. Параметри: стабільні. Відновлення енергії в межах норми. Рівень втоми: високий.»Кайл нахмурився. Що це значить? Чи браслет може слідкувати за його фізичним станом? Це було цікаво, але не надто корисно в даний момент. Він спробував інші функції.Один за одним він активував різні функції: «Сканер», «Аналіз навколишнього середовища». Раптом на екрані з'явився рядок: «Виявлені аномальні теплові відбитки». Його погляд впав на коридор. Там, де тільки що було темно, тепер з'явився ще один рядок. Може, це було об’єктом, або... іншим живим створінням?Зосередившись на наступному варіанті «Пошук укриття», Кайл відчув, як браслет видав ще кілька вибухових повідомлень, що вказували на найближчі приховані сховища або безпечні зони. Це вже було корисно. Хоча він розумів, що до кінця ще не вивчив всі можливості пристрою, це може стати в пригоді, якщо йому доведеться втекти або знайти нове укриття.Але найбільше він турбувався про функцію «Завантаження даних». Браслет, здається, збирав та зберігав інформацію, яку Кайл ще не до кінця усвідомлював. Всі ці невідомі технології, що лежали в основі пристрою, могли бути не тільки засобом спостереження за ним, але й чимось, що могло допомогти йому розібратися в тому, що відбувається в цій покинутій лабораторії.Кайл подумав: «Може, цей браслет не просто трекер? Якщо це якийсь вбудований інструмент для керування чи навіть перевірки ресурсів...». Він почав більш уважно вивчати кожен новий розділ інтерфейсу, сподіваючись, що цей пристрій підкаже йому більше.Його роздуми перервав дивний відгук. Вибір певної опції призвів до відкриття нової функції — «Місцевий доступ до бази даних». Неймовірно, але цей браслет був більше, ніж просто інструмент — він був каналом для доступу до системи, що, ймовірно, дозволяло керувати не тільки даними, а й інфраструктурою всього комплексу.

Кайл відірвався від вивчення браслету подивився на Мію встав підійшов до неї взяв покривало і вкрив її .Присів під стіну і заснув .

Кайл прокинувся від дивного відчуття — ніби хтось спостерігав за ним. Він різко підняв голову, вдивляючись у темряву кімнати. Лампи в коридорі вже не мерехтіли — тепер їх заливала рівномірна червона заграва.Він звівся на ноги, його рука машинально торкнулася браслета. Пристрій, ніби відчувши його тривогу, знову почав змінювати символи.Мія? — прошепотів він, нахиляючись до дівчини.Вона ледь ворухнулася, її дихання стало рівнішим, але очі залишалися заплющеними. Кайл зітхнув із полегшенням, але його напруженість не зникла.І тут — звук. Тихий, майже нечутний, проте він його вловив.Шурхіт.Кайл обернувся. У дверному проході щось рухалося. Він примружився, намагаючись розгледіти, і...Очі.Яскраві, палаючі червоним, уважно дивилися на нього з темряви коридору.Кайл схопив ліхтарик і повільно потягнувся до браслета. Часу на вагання не було.