Глава 20: Рев порожнечі

Хоч це і була лише друга справжня битва в його житті, Рейк уже давно перестав рухатися як новачок. Його володіння мечем усе ще було далеким до ідеалу, але кожен бій змінював його надто швидко. Кожен удар, який він блокував, кожен невдалий рух, кожна отримана рана — усе це проштовхувало його вперед значно ефективніше за будь-які тренування. Життя в Ануллумі давно навчило його простій істині: виживає не сильніший і не талановитіший. Виживає той, хто вчиться швидше за інших.

Саме тому навіть зараз, посеред цього хаосу, він продовжував аналізувати.Ковзнувши убік, уникаючи довгих кігтів, і одразу ж контратакував. Чорний меч різко піднявся знизу вгору, залишаючи після себе тонкий темний слід, але чотириметрова потвора несподівано відхилилася назад із неприродною гнучкістю. Клинок лише ковзнув по оголених ребрах.

Монстр відповів миттєво.Довга рука врізалася в землю перед Рейком, після чого величезний кусок землі з жахливою швидкістю полетів просто в нього. Рейк ухилився, але вже наступної секунди зліва почувся різкий свист.

Інстинктивно він ухилився вправо.Помилка.Справжня атака прийшла зверху.Кігті чудовиська врізалися йому в плече й буквально вбили тіло в землю. Ґрунт під ногами вибухнув, дерева навколо здригнулися від ударної хвилі, а сам Рейк відчув, як по спині розходиться тупий біль.

Монстр не давав часу на перепочинок.За той час,що тривав бій, він жодного разу не сповільнився. Сонце вже давно піднялося в самий зеніт, денне світло пробивалося крізь розбиті верхівки дерев, а весь ліс навколо поступово перетворювався на руїни. Десятки вирваних стовбурів лежали навколо, земля була вкрита тріщинами й величезними кратерами, а повітря смерділо пилом, кров’ю та чимось дивним, що витікало з розкритої рани чудовиська.

Сам монстр майже не виглядав пораненим.На відміну від Рейка.Його плащ у декількох місцях був розірваний, чорний одяг просочився кров’ю, а ліва рука вже починала повільно німіти після одного з попередніх ударів.

Рейк різко рвонув уперед.Земля тріснула під ногами від сили ривка, і вже через мить він опинився прямо перед монстром. Меч описав швидку горизонтальну дугу, змушуючи чудовисько блокувати удар довгою рукою, але ще до зіткнення він різко змінив напрямок атаки й спробував пробитися прямо в розкриту грудну клітку.

Саме туди.У чорну порожнечу між ребрами.Клинок увійшов лише на декілька сантиметрів, після чого Рейк раптом відчув дещо дивне.Меч нічого не поглинав жодної реакції,жодного руху енергії.Наче сама сила цієї істоти не належала до того, що його зброя могла пожерти.Червоні розрізи очей монстра різко спалахнули.І в наступну секунду з його грудної клітки вирвався звук.

Не рев,не крик щось набагато гірше.Надзвичайно високий, неприродний імпульс ударив прямо в тіло Рейка. Простір навколо буквально скривився, дерева миттєво розірвало зсередини, а земля пішла хвилями, ніби стала рідиною.Біль пронизав голову.

Свідомість на мить затуманилась.Рейк відлетів назад, проламавши власним тілом одразу декілька дерев, але навіть під час польоту його думки вже складалися в нову картину.«Не тиша…»Він важко приземлився на землю, залишивши глибоку борозну в ґрунті.«Воно контролює звук».Тепер усе ставало на свої місця.

Фальшиві напрямки атак. Галюцинації. Спотворення простору через шум. Звукові хвилі. Навіть той шепіт у грудній клітці був частиною здібності цієї тварюки.

Монстр повільно рушив уперед.Кожен його крок супроводжувався дивним скреготом, який лунав одночасно з різних сторін. Повітря навколо нього здригалося, а чорна порожнеча в грудях пульсувала все сильніше.

Рейк піднявся і лише міцніше перехопив меч.Наступні хвилини перетворилися на суцільний хаос. Вони рухалися крізь ліс із жахливою швидкістю, знищуючи все на своєму шляху.

Монстр виривав дерева із землі й кидав їх, мов списи. Кам’яні уламки літали повітрям. Звукові удари розривали землю й валили цілі ділянки лісу, а сам Рейк постійно маневрував між атаками, намагаючись скоротити дистанцію.Йому доводилося буквально прориватися крізь шквал звуку.Кожна звукова хвиля збивала ритм рухів. Кров почала текти з вух. Зір інколи коротко розмивався, але навіть так він продовжував аналізувати.І що довше тривав бій, то сильніше одна думка закріплювалася в голові.

«Меч не здатен поглинути цю силу».Це було неправильно.Неприродно.І водночас… цікаво. Різко відбивши черговий удар кігтів  активував Протиставлення.

Холодна енергія миттєво вирвалася з ядра, проходячи тілом. Простір навколо нього ледь помітно здригнувся, а сам рух меча став швидшим і важчим одночасно. Чорний клинок врізався в руку монстра, прорізаючи потріскану плоть майже до кістки, після чого Рейк зробив ще один крок уперед, намагаючись нарешті пробитися до грудей істоти.

І саме тоді щось пішло не так.Біль він виник десь усередині ядра й миттєво розійшовся всім тілом. Протиставлення раптом здригнулося, ніби сама сила на коротку мить втратила стабільність.Рейк завмер на секунду,але цього вистачило.Чорна порожнеча в грудях монстра різко розширилася.І наступної миті звуковий удар вибухнув просто перед ним.Повітря буквально зламалося.

Рейк навіть не почув самого звуку — настільки потужним був імпульс. Його тіло миттєво втратило контроль і вилетіло назад, пролітаючи крізь дерева й каміння. Земля кілька разів перекинула його тіло, перш ніж він остаточно зупинився серед уламків.

Світ навколо дивно затих не через здібність монстра.Через сам удар.Рейк лежав нерухомо, дивлячись у денне небо крізь зламані верхівки дерев. Тіло відмовлялося нормально рухатися. У голові стояв важкий дзвін, а думки стали повільними й уривчастими.«Що сталося…»

Він відчував,що усередині Протиставлення дало збій.Неначе сила, яку він використовував, почала конфліктувати сама із собою.

Повільно перевівши погляд убік, він помітив свій меч. Той лежав у декількох метрах від руки, наполовину встромлений у землю.А потім він побачив, як до нього повільно наближається темрява.Чорна маса витікала з грудної клітки монстра й повзла землею, немов жива. Вона рухалася повільно. Спокійно. Наче була впевнена, що жертва вже не втече.