Глава 18: Гора, що шепоче

З кожним кроком він ставав все настороженішим.
Хоч до гори було не так вже й далеко, кожен крок відчувався важче, ніж попередній. Ніби сама земля не хотіла його туди пускати. Коли він пройшов половину шляху, усі звуки раптом зникли. Шум вітру, шелест листя, далекі крики лісових мешканців — усе пропало. Навколо запанувала мертва, гнітюча тиша.
Рейк зупинився на мить і прислухався.

Навіть шум власної крові в вухах, який завжди був присутній, зник. Кроки стали абсолютно беззвучними. Лише дивна, важка енергія наростала в повітрі, тиснула на груди і змушувала м’язи мимоволі напружуватися.
«Це вже не просто гора… — подумав він, стискаючи рукоять меча. — Тут щось інше.»
Він обійшов останні повалені дерева і зупинився.
Гора виглядала ще неприємніше, ніж здалеку. Чорна, гостра, немов хтось вирізав її з самої ночі й поставив посеред лісу. Поверхня була вкрита тріщинами і дивними наростами, схожими на застиглий шлак. У центрі зяяв величезний прохід, що вів углиб.

Рейк підійшов ближче і підніс меч до входу.
Клинок одразу сильно завібрував. Але це була не звичайна жадібна вібрація, коли меч хотів поглинути силу. Це було щось інше. Меч наче відштовхував цю енергію, намагався її знищити.
«Бачу, тобі це місце теж не подобається», — подумки відзначив Рейк.
Він постояв ще секунду, а потім, без зайвих вагань, рушив у темряву.
«Я сумніваюсь, що хтось на цій планеті здатен нашкодити мені так, як ті боги», — подумав він, але одразу відчув, як ниє старе плече. Шрам від удару васала Краху так і не зник повністю. Він залишався єдиним нагадуванням, що навіть він не невразливий.

 Провів пальцями по шраму і пішов глибше.Його очі прекрасно бачили в темноті тому він старався роздивитись все уважно.
Печера була величезною. Стіни йшли високо вгору, а стеля губилася в темряві. Під ногами хрустіли кістки. Чим далі він заходив, тим більше їх ставало. Скелети різних розмірів — від маленьких до по-справжньому гігантських. Деякі були зовсім свіжими: ще з залишками м’яса, з якого стікала темна рідина.
Рейк зупинився біля одного з великих скелетів. Це був один з тих велетенських птахів, яких він бачив раніше. Тепер від нього залишилася лише порожня клітка ребер і розтрощений череп.
Він ішов далі.
Повітря ставало важчим, вологішим, з присмаком міді та гнилі. Десь попереду чулося тихе капання води.

Раптом Рейк відчув щось дивне.
Його інстинкти різко спрацювали. Він швидко відступив убік і сховався за величезним валуном біля невеликого підземного водоймища, що ледь світилося слабким блакитним світлом.
 Обережно виглянувши він пошкодував що гарно бачив в темноті.
Із темряви тунелю повільно вийшла істота.

Вона була високою — майже чотири метри. Надзвичайно худою, наче її тіло виснажили до межі. Довгі руки майже торкалися землі, тонкі пальці закінчувалися чорними кігтями. Шкіра — темно-сіра, потріскана, обтягувала кістки так щільно, що здавалося, ніби вона от-от порветься. Уздовж спини тягнулися тонкі темні нарости, схожі на засохлі уламки панцира. Шия була неприродно довгою і постійно сіпалася короткими ривками.

Обличчя майже не мало людських рис. Замість очей — вузькі темні розрізи, всередині яких тліло тьмяне червоне світло. Нижня частина голови розходилася на кілька рухомих пластин, за якими виднівся ряд голкоподібних зубів.
Але найгірше було те, що в неї була розкрита грудна клітка.
Ребра розходилися в сторони, наче зламані пальці, відкриваючи густу чорну порожнечу. Звідти доносився тихий, багатоголосий шепіт — немов десятки голосів одночасно щось бурмотіли.
Істота повільно підійшла до одного зі свіжих трупів гігантської істоти, нахилилася і встромила кігті в груди. Шматки м’яса почали буквально втягуватися всередину тієї чорної порожнечі — не в пащу, не в шлунок. Саме тіло істоти було лише оболонкою для чогось набагато гіршого.
На землі залишилися лише ідеально чисті, сухі, білі кістки.

Рейк дивився на це, не рухаючись.
«Що за фігня…»Він відчував, як по спині пробігає неприємний холодок. Не страх. Але щось близьке до нього — інстинктивне розуміння, що перед ним стоїть щось неправильне. Щось, чого не повинно існувати навіть у цьому світі.