Глава 15: Варвари

Оцінивши ситуацію, Рейк не став довго роздумувати. Він тихо обійшов зруйнований будиночок і сховався за одним з уцілілих дерев’яних стовпів. Притиснувшись спиною до обвугленої стіни, він завмер і почав чекати.

Спочатку шум був невиразним — просто тріск гілок і приглушений гуркіт. Потім з’явилися важкі кроки, а за ними — низьке, загрозливе гарчання.На дорогу вийшов велетенський шестилапий тигр.
Його тіло сягало майже чотирьох метрів у довжину, а висота в холці була близько двох метрів. Шкура мала темно-сірий колір з чорними смугами. На спині тварини сидів вершник.Це був варвар з іншого племені — явно вищий за рангом, ніж ті, кого Рейк вбив раніше. На відміну від попередньої групи, ці істоти виглядали значно більшими. Високі, худорляві, з сірувато-блідою шкірою і довгими кінцівками. У кожного було чотири ока — два великих основних і два менших, розташованих трохи вище, що давали їм ширше поле зору. На голові росли короткі рогоподібні вирости.

Головний вершник був одягнений у кращий одяг — куртку і штани з міцної шкіри і хутра, ймовірно, з шкури таких самих тигрів. Вздовж рук і по шиї йшли складні татуювання. У руках він тримав спис, кований з дивного блискучого металу. На голові була примітивна корона, сплетена з засохлої колючої лози.

За ним їхало ще кілька вершників — менш розкішно вдягнених, але теж озброєних. Решту загону складали прості солдати в грубих шкіряних обладунках і одне велике травоїдне створіння — масивна шестинога істота, схожа на гігантського носорога з товстою бронеподібною шкірою. До його спини була прикріплена великий дерев’яний віз.

«Так ось вони які — представники іншого племені, — холодно подумав Рейк.Але чотири ока… цікаво.»
Головний вершник з короною різко прокричав щось на грубій, гортанній мові і вказав списом у бік трупів, що лежали серед дороги. Варвари відразу почали виконувати наказ — вони підійшли до тіл і почали вантажити їх у віз.

Поки солдати займалися основною роботою, кілька вершників роз’їхалися по селищу, обережно оглядаючи руїни. Двоє з них на тиграх почали наближатися саме до того місця, де ховався Рейк.
Вони підійшли занадто близько.

Рейк відчув, як один з вершників повернув голову в його бік. Тигр під ним тихо заричав, втягуючи повітря. Ще секунда — і вони могли б його помітити.Не довго думаючи, Рейк підняв з землі невеликий камінь і кинув його в протилежний бік від двох вершників, що залишилися охороняти командира. Камінь гучно вдарився об стовбур дерева за декілька метрів по заду них.

Реакція була миттєвою.Обидва вершники різко розвернули тигрів у бік звуку, підняли зброю і напружилися. Головний з короною також повернув голову, його чотири ока звузилися. Солдати біля воза зупинилися і схопилися за зброю. На кілька секунд у селищі запанувала напружена тиша.Головний варвар довго і уважно дивився саме в той бік, де недавно стояв Рейк. Його погляд був підозрілим і пронизливим.

Це викликало в Рейка ще більшу цікавість.Коли переполох вгамувався і стало зрозуміло, що це був просто камінь, варвари трохи розслабилися. Головний щось гаркнув, і загін продовжив рух далі по дорозі, забираючи з собою трупи.

Рейк дочекався, поки вони відійдуть на достатню відстань, і тихо рушив за ними.
«Щож… подивимося, куди ви прямуєте».Він рухався безшумно, тримаючись на відстані, але не випускаючи загін з виду. У голові вже формувалися нові питання.Планета ставала дедалі цікавішою.