Пролог
До початку не існувало нічого. Та навіть це твердження було помилкою. Слово «нічого» вже вимагало межі, а межі могли з’явитися лише там, де існувало бодай щось, здатне їх окреслити. Тут же не було нічого, що могло б щось окреслювати.
Не було темряви, бо темрява — це лише відсутність світла, а світла не існувало навіть у вигляді можливості. Не було й світла, адже світло народжується від взаємодії, а взаємодіяти було нікому. Не існувало простору, бо простір — це відстань між чимось, а відміряти відстань було від чого. Не було й часу, оскільки час — це зміна, а змінюватися було нікому.
Цей стан не можна було назвати порожнечею. Порожнеча сама по собі вже є контрастом. Тут не існувало навіть контрасту. Лише абсолютна, досконала Нерозрізненість — без центру, без краю, без початку і без кінця, без найменшого натяку на потенціал стати чимось іншим.
Абсолютна єдність усього, що ніколи не мало стати всім.
І саме в цій Нерозрізненості сталося те, чого не мало статися.
Не вибух. Не спалах. Не народження і не рух. Просто виникло розрізнення. Воно з’явилося не як звук, не як світло і не як хвиля. Воно виникло як голий, холодний факт.
Щось є.
Це не було питанням. Не було відповіддю. Не було «я». Це було чисте, первісне усвідомлення — усвідомлення відмінності між «є» і «не є».
Саме це усвідомлення і стало Першою Думкою.
#464 в Фантастика
#127 в Бойова фантастика
боги/божествені сутності, космічні пригоди інші світи і раси, магія і бойовик
Відредаговано: 03.05.2026