Глава 9.2

***

— Якщо Ви шукали спосіб обірвати своє життя, то, мушу визнати, вийшло більш цікаво й набагато безпечніше, ніж минулого разу: при безлічі свідків посеред білого дня, та й глибина біля ставка не така вже значна, щоб потонути швидко.

Арселія, закутана в цупке покривало з ніг до голови, сиділа у своїй кімнаті на низькому дивані, підібгавши ноги й опустивши очі. На столику перед нею парував гарячий трав'яний відвар, принесений вірною Гайдою.

Придворний лікар, старий бен Хайрі, щойно закінчив огляд, і вийшов із кімнати, настійно рекомендуючи ясновельможній пані відпочити хоча б кілька годин.

Арселія почувалася до божевілля безглуздо під розгніваним поглядом регента. Їй було дуже соромно, а подробиці цього непорозуміння вже розійшлися по всьому палацу, набуваючи розмахів скандалу.

Ще б пак: імператриця та верховний жрець, які шубовснули у ставок! Та й розсипи білих лілій, що раптово з'явилися казна-звідки й укрили суцільним килимом усю поляну до тераси, вразили уяву мешканців палацу. Не щодня таке трапляється. Тепер слуги і наложниці крадькома бігали в сад, щоб помилуватися небаченим дивом.

— Ви ж знаєте, це випадковість! — вимовила Арселія і тут же скривилася: виправдання звучало жалюгідно й непереконливо.

— Я так. Але деталі Вашої прогулянки зараз не обговорює лише лінивий. Наприклад, — він покосився на її вологе волосся, — наскільки прозорою від води стала Ваша сукня, і як верховний жрець виносив Вас на берег на руках.

— Я лише хотіла подивитися, на що здатна моя магія, — тихо відповіла вона.

— Дивний спосіб Ви для цього обрали.

— Я... Просто це було так... так неймовірно! — на її обличчі засяяла усмішка. — Спіймати  Стихію, керувати нею, змінювати світ дотиком думки. Я раніше не розуміла, наскільки гостріше відчувається все навколо, коли через тебе тече сила, якою цілісною можу бути я сама! Це... Це як подолати важку хворобу і знову стати на ноги! Мені здається, що я готова злетіти, що можу бути вільною і літати високо над землею!

Ульф навіть припинив ходити по кімнаті, спостерігаючи за її рвучкими рухами і палаючими від захоплення очима, а потім голосно зітхнув, відганяючи зайві думки.

— Тільки не дуже високо, — він намагався говорити серйозно і переконливо. — Наскільки мені відомо, таке часто буває при першому великому викиді магії: захоплення, радість, почуття всемогутності. Потім, правда, все заспокоїться, і Вам доведеться крок за кроком освоювати науку контролю над Стихією.

— Так, верховний жрець попередив, що це нормальна реакція, — вона зніяковіла і міцніше закуталася в покривало. — І сказав, що легко з навчанням не буде.

— Головне — почати, — пом'якшав Ульф. — Ще жоден воїн не народився сильним і спритним, усі проходять через помилки, падіння і місяці виснажливих тренувань. Упевнений, що магія в цьому аспекті не надто відрізняється від вправ із мечем. У Вас має вийти.

— Іліяс говорить, що на це знадобиться багато часу.

— Що ж, сподіваюся, він піде Вам на користь, — погодився Ульф. — Наближається день Махріган. Ви повинні з'явитися перед підданими разом з Аділем. Не хотілося б перетворити святкову площу на буйний ліс або квітучий луг, яким би чарівним він не був. Можу я розраховувати на Вашу стриманість?

— Звичайно, — кивнула вона, — повертаючи собі звичний спокійний вираз обличчя. — Зроблю все, що в моїх силах.