Глава 8. Зроби мені послугу

На величезне розчарування Арселії, Іліяс не з'явився ані після полудня, ані на вечір. Лише коли над Дармсудом протяжно й сумно заспівали труби, сповіщаючи про закриття на ніч міської брами, імператриці передали конверт із коротким посланням. Верховний жрець щиро вибачався й обіцяв відвідати палац завтра ж уранці, однак зараз, на жаль, термінові справи змушували його залишатися при храмі.

— Що відбувається, врешті-решт?! — Арселія роздратовано зім'яла послання.

Іліяс наполегливо продовжував називати купу безформних уламків білого каміння храмом усіх Стихій, хоча, якщо вірити численним твердженням молодших жерців, магії там не залишилося й краплі.

У перші дні після взяття столиці про проблеми, пов'язані з втратою Стихій, не думали. Вистачало інших турбот: грабежі та заворушення в нижньому місті, пожежі на ринку та біля річкових пристаней. До того ж до стін Дармсуда підходили війська, які клялися у вірності імператору й були спішно перекинуті із заходу та від узбережжя. Ульф Ньорд не зміг би утримати столицю тільки власними силами, проте хранитель південно-східних кордонів прийняв сторону чужинця і схилив голову перед Аділем, а отже, і перед регентською радою.

Звичайно, таке рішення одного з найсильніших воєначальників імперії не було випадковістю. За це диво варто було дякувати леді Мейрам, вона заручилася підтримкою Бадра Зойри. Без його допомоги не вдалося б досягти перемир'я з іншими хранителями кордонів.

Перемовини з воєначальниками були важкими. Ульфу довелося піти на поступки і відправити на батьківщину більшість воїнів Недоре. У Дармсуді під рукою регента залишилися лише колишні гвардійці герцога Хальварда, міська варта із тисячі осіб із загонів Бадра Зойри. Достатньо для підтримки порядку, але крапля в морі порівняно з іншими силами імперії.

Регенту довелося погодитися і з тим, що до складу нової малої ради увійдуть представники старої знаті, налаштовані вкрай стримано, щоб не сказати вороже, відносно жителів півночі. Проте, це все одно було краще, ніж чергові битви й сутички.

Лише коли перші пристрасті вщухли, жителі міста згадали про Стихії. Золоті землі здавна славилися своїми магічними потоками. Люди тут часто володіли силою на початковому рівні, хоча великий дар прокидався вкрай рідко, та й то переважно в спадкоємців найстаріших сімей.

Втрату джерел Вогню, Води, Повітря та Землі так чи інакше помітили всі: одні відчули зменшення сил, інші взагалі втратили можливість закликати магію. Про те, щоб у когось сила дрімала, а потім раптово прокинулася, Арселія ще не чула.

Служниці вже прибрали з килимів та меблів квітучі ліани, але легкий запах в'юнків, здавалося, встиг просочити навіть стіни. Імператриця не могла місця собі знайти від неспокою. Зелене сяйво проявлялося ще двічі за вечір, але — слава семикрилому вітру пустель! — більше нічого не відбулося.

Зрештою Арселія вирушила в спальню Аділя і присіла біля його ложа. Уві сні хлопчик здавався майже вилитою копією Сабіра — і від цього ставало дуже страшно. А що, коли його, як і його вінценосного батька, чекає сумна доля? Якщо він теж не впорається з магією?

Задрімати Арселії вдалося лише під ранок, уві сні вона увесь час брела в холодному зеленому тумані і постійно відчувала на собі чийсь пильний погляд.

***

— Суріє, тебе воліє бачити пан Джаліл. Негайно приведи себе до ладу та йди за мною.

Дівчина відірвалася від вишивання і покірно підняла трохи почервонілі очі на служницю:

— Навіщо я йому, Зінат? Хіба мало мені було вчорашньої ганьби? І так усі довкола шепочуться, кепкують, спасибі, що пальцями не тикають.

Служниця, немолода вже жінка, одягнена в темно-коричневу сукню із золотою вишивкою по подолу і перехоплену таким же поясом, відповіла сварливо:

— Мені звідки знати, дурепо? А якщо б знала, то з якого дива говорила б тобі? Глянь, ніс задерла. Влаштувала скандал через простий огляд у лікаря, крик підняла, сльози сидить ллє. Сама винна, що сміються! Ти знаєш наші правила, повинна підкорятися.

Сурія стиснула маленькі кулачки і буркнула, дивлячись з-під лоба:

— Не тебе при всіх роздягають і розглядають, як шматок м'яса на ринку. Не тобі вирішувати, чи варто це сліз.

— Та невже? — прицмокнула язиком Зінат. — Звідки тобі знати? Я більше за тебе живу на світі, а вже в гаремі бачила таке, що тобі й у страшних снах не привидиться. Думаєш, ти перша така зухвала знайшлася? Як піднеслася, так і звалишся, багато вас було за ці роки, а стара Зінат усе тут. І нікуди не подінуся, затям собі!

— А хоч би й поділася — ніхто й сльозинки не проллє за тобою, — тихенько прошепотіла Сурія, збираючи волосся на потилиці в простий вузол і приколюючи до них накидку. — Ходімо. Я готова.

Служниця окинула її критичним поглядом і додала сухо:

— Голову схили, а ось спину рівніше. І не дивись вовком, Джаліл цього не любить.

Удвох вони пройшли весь гарем і завмерли біля дверей у кімнату старшого євнуха. Зінат постукала і, дочекавшись дозволу, підштовхнула вперед Сурію:

— Іди, будь розумницею — і все обійдеться.

Старший євнух кинув на дівчину на порозі швидкий погляд і злегка поманив її пальцем:

— Підійди і сядь.

Сурія ковзнула вперед, тихо присіла на самий край крісла. Джаліл двома пальцями взяв її за підборіддя і змусив підняти голову.

— Змарніла. Сльози завжди псують жінок. Уся твоя цінність у красі, тож не спогань свій єдиний скарб.

Вона не відповіла, навіть в очі не подивилася. Старший євнух посміхнувся краєчком губ і трохи недбало відштовхнув її.

— Гаразд. Роби, як знаєш. Зрештою, я не повинен навчати тебе, якщо свого розуму досі не нажила. Лорд регент вчора просив мене знайти певну інформацію: купчу на тебе, а також імена батьків. Як не дивно, документи знайшлися відразу ж, люблю порядок у всьому.