Розділ 13

Ніч укрила місто густою темрявою. Майя спала у своїй кімнаті, знесилена довгим днем, повним тривог, медичних обстежень і роздумів про подальше життя. Вона спала глибоко, ніби намагалася сховатися від самого часу.

А за вікном, на холодне підвіконня, раптом безшумно опустився чорний ворон. Він склав блискучі чорні крила і важким, немигаючим поглядом заглянув крізь скло в темну кімнату. Його міцний дзьоб ледь роззявився, груди здійнялися. Він уже зібрався з думкою випустити у простір свій віщунський, зловісний крик, що міг би розірвати тишу.

Але в ту ж секунду з темряви стрімко випірнув сірий голуб. Він із розгону штовхнув ворона своїми лапками, завзято махаючи крилами і замахнувся дзьобом, не залишаючи тому жодного шансу на горезвісне каркання. Ошелешений чорний птах зневажливо і сердито хитнув головою, окинув нахабу холодним поглядом і, важко змахнувши крилами, зник у нічному небі.

Сірий голуб переможно сів на підвіконня, втихомирив пір'я і тепер спокійно, по-господарськи заходився прогулюватися туди-сюди. Він заглядав у кімнату, уважно розглядаючи сплячу Майю, наче звіряючи її дихання з якимись своїми невидимими інструкціями. Потім його круглі очі раптом помітили на столі біля самого вікна записник із її свіжими рядками. Голуб довго, майже зосереджено дивився на чорні букви, а потім легко відштовхнувся від підвіконня і зник у темряві.

А за кілька кварталів звідти, на темному даху висотки, де нічний вітер гойдав краї довгого сірого плаща, стояв Він.

Редактор дивився кудись у далечінь нічного міста, у бік її будинку. Його обличчя раптом розпливлося в широкій, щирій і теплій усмішці. Він тихо, беззвучно засміявся, а потім повторив у нічне небо її власні слова:

— Що? Точка Х. Йдіть на…