Глава 18. Східний бриз і смак гармонії

Тея прокинулась у кемпері під шум хвиль Чорного моря та від співу птиць та шелесту природи. Кенджі не було поряд, тому вона вирішила ще трохи поніжитись в променях сонця у ліжку і згадати нічні бурхливі емоції які їй подарував Кенджі. Тея раніше думала що секс це просто механічні рухи які потрібно виконати та взагалі перетерпіти ці хвилини. Вона думала що з нею або її жіночою пристрастю щось не так, але, попре все це вона народила двох прекрасних донечок. 

Тея думками знов повернулась до цієї романтичної ночі і знов гарячий імпульс пронзив кожну клітинку її тіла. Вона палала від бажання ще раз відчути себе коханою, пристрастною та ніжною. Щоб прийти якось до тями, та полишити ці думки Тея накрила себе ковдрою та здригнула ногами. В цей момент до кемперу зайшов Кенджі. Він був у льняних білих штанах та розстебнутій сорочці. В руках він тримав тацю із лісними квітами, кавою, тостами з крем-сиром та полуницею та ніжним салатом із овочів та хамоном. 

-Доброго ранку, моя люба. Ніжно та лагідно пролунав його голос. 

Голос Кенджі пролунав м'яко, немов оксамитовий шовк, розвіюючи останні залишки сором'язливості, що намагалися повернутися до її думок. Тея повільно визирнула з-під ковдри, зустрівшись із його темними, сповненими неймовірного тепла очима. Аромат свіжозвареної кави, стиглої полуниці та солонуватого морського бризу миттєво заповнив увесь простір затишного кемпера.

​Він обережно поставив тацю на край ліжка й присів поруч. Легкий подих вітру з відчиненого вікна ворухнув поли його білої сорочки, оголюючи бронзову від сонця шкіру, яка ще пам’ятала дотики її пальців. Кенджі простягнув руку й ніжно заправив неслухняне пасмо волосся за її вухо, затримавши пучки пальців на гарячій щоці. Його дотик був настільки чуттєвим, що Тея мимоволі затамувала подих, а всередині знову спалахнула та сама іскра, яка розпалила їхню ніч.

​— Ти так кумедно ховаєшся, — посміхнувся він куточками губ, провівши великим пальцем по її губах. — Про що думки моєї дівчинки?

​Тея відчула, як до щок припливла гаряча хвиля. Вона потягнулася вперед і пригорнулася щокою до його теплої долоні, насолоджуючись цим відчуттям безпеки та бажаності. Роки, проведені в холодній впевненості, що пристрасть — це лише чужий фальшивий міф, розсіялися, мов ранковий туман над Чорним морем. Вона подивилася на своє минуле без жалю, але з дивним відкриттям: її жіночність нікуди не зникала, вона просто чекала на людину, яка зможе торкнутися найпотаємніших струн її душі.

​— Про тебе, — тихо зізналася вона, зустрівши його погляд без жодного остраху бути вразливою. — І про те, як дивно міняється світ, коли поруч той, хто бачить тебе справжньою.

​Кенджі нахилився нижче, торкаючись своїми губами її скроні, а потім повільно спустився до лінії шиї, залишаючи невагомі, але палючі цілунки. Тея тихо зітхнула, відчуваючи, як ковдра сповзає з її плечей, оголюючи шкіру для ранкового сонця й його пестощів.

​— Я лише показую тобі те, що завжди було всередині тебе, — шепнув він їй у губи, перш ніж подарувати глибокий, м'який цілунок із солодким присмаком ранку. — А тепер, моє сонце, сніданок. Тобі знадобляться сили... попереду в нас цілий день біля моря.

​Він підтягнув тацю ближче, і в його погляді було стільки безмежної турботи, що серце Теї остаточно розтануло в цьому пекучому, безтурботному щасті.

Вони снідали повільно, ділячи соковиту полуницю на двох та обмінюючись поглядами, які важили більше за будь-які слова. Кожен шматочок тосту з ніжним крем-сиром і солонуватим хамоном здавався Теї найсмачнішою їжею у світі. Вона спіймала себе на думці, що вперше за багато років не думає про кулінарію як про складне рівняння з безліччю спецій та технологій. Поруч із Кенджі все ставало простим, природним і неймовірно гармонійним.

​Коли зі сніданком було покінчено, Кенджі підвівся, протягнув їй руку й з легкою усмішкою вивів з кемпера просто на прохолодну від ранкової роси траву. Морський бриз м'яко плутався у її волоссі, а сонце вже встигло прогріти пісок біля підніжжя скелі.

​Вони провели кілька чарівних годин на самотньому березі. Вони плавали в кришталево чистій воді Чорного моря, сміялися, як підлітки, і просто лежали на пледі, тримаючись за руки. У цих тихих хвилинах не було місця професійній конкуренції чи страхам. Тея відчувала, як її серце, яке тривалий час перебувало у броні самозахисту, остаточно розкривається.

​Проте ближче до обіду час спокою добіг кінця. Настав час повертатися до міста.

​Подорож назад у кемпері минула в теплій, але вже дещо замисленій атмосфері. Коли білосніжний автомобіль зупинився неподалік будинку Теї, Кенджі м'яко вимкнув двигун і повернувся до неї. Його погляд знову став серйозним та глибоким.

​— Я залишу тебе на кілька годин, щоб ти могла провести час із донечкою, — сказав він, дбайливо стискаючи її долоню. — А ввечері чекаю на кухні «Sakura».

​Тея піднялася додому. Двері їй відчинила усміхнена сусідка, а з вітальні одразу вибігла її молодша донечка. Обійми маленьких рученят, дитячий щебет про настільні ігри та смачний обід миттєво повернули Тею у материнську реальність. Проте зараз вона відчувала в собі неймовірний приплив нових сил та емоційного ресурсу. Дівчинка відчула це тепло і зауважила, що мама буквально сяє.

​Коли на місто впали перші вечірні сутінки, Тея зібралася й вирушила до ресторану.

​Вона увійшла через службовий вхід «Sakura» зовсім іншою жінкою — впевненою, спокійною, із глибоким внутрішнім сяйвом. На кухні вже кипіла робота. Кухарі нарізали овочі, смажилися соуси, лунали короткі команди. Кенджі стояв біля головного роздавального столу в своєму бездоганному білому кітелі, суворий та зосереджений.