Розділ 9

У двері знову постукали. Дарина відчинила їх і побачила на порозі бабусю Лію.

​— Привіт, Дарино, — привітно усміхнулася вона. — Як там мій Амур? Чи добре поводився?

​У ту ж хвилину смугастий кіт вибіг з-за кута до бабусі й прямо на очах знову перетворився на величного тигра. Бабуся Лія ніжно погладила його по масивній голові.

— Ну як ти тут, Амурчику? — лагідно запитала вона.

​Тигр спокійно й задоволено гаркнув, ніби відповідаючи: «Усе просто чудово!»

— Ну що ж, пішли додому, Амуре, — сказала бабуся.

​Але перед тим як піти, Амур несподівано підійшов до Дарини, лагідно поластився до її ніг і голосно, по-тигрячому замуркотів. Дарина з усмішкою обережно погладила його.

— Бувай, Амуре... До побачення, бабусю Ліє!

— Бувай, Дарино, дякую тобі за все, — попрощалася жінка.

​Коли бабуся та тигр зникли за дверима, Дарина ще деякий час дивилася їм вслід. До неї одразу підбіг Вова, який досі залишався в людському образі маленького хлопчика.

— Ну то коли ти вже йому розкажеш? — лукаво запитав він, киваючи в бік Руслана.

— Та я не знаю... та й до того ж, він тепер мій бос, — зніяковіло відповіла Дарина, червоніючи.

​Мія підійшла ближче до них і переконливо додала:

— Та що там думати? Просто взяти і сказати!

​Не даючи собі часу на роздуми, Дарина рішуче підійшла прямо до Руслана і... знову просто мовчки обійняла його за плечі.

​Руслан на секунду застиг від такого наступу, а потім розгублено й здивовано запитав:

— Дарино... Я ж тепер твій офіційний бос! Скажи мені, що взагалі з тобою сьогодні таке?