Розділ 7

Степан Олегович доброзичливо посміхнувся, дивлячись на Руслана, і спокійно додав:

— Тож знай, Руслане: я всерйоз думаю незабаром повністю передати цю клініку тобі. Ти вже чудово тут освоївся.

​Дарина настільки щиро зраділа за нього, що від переповнених емоцій підскочила і міцно-міцно обійняла Руслана за шию. Руслан на секунду завмер від несподіванки, а потім тихо й зніяковіло запитав:

— Ем... Дарино, а ти не могла б мене трохи... відпустити? Тут же люди навколо...

​Дарина раптом усвідомила, що зробила, її щоки миттєво спалахнули яскравим рум'янцем, і вона швидко відступила назад, відводячи погляд.

​У цей момент маленький песик Вова штовхнув лапкою сестричку Мію і нашорошено шепнув їй на вухо:

— Слухай... ти бачила? Схоже, між ними точно щось змінилося. Цікаво, коли ж вони нарешті самі це зрозуміють?

​Степан Олегович помітив цю сцену і лукаво, добродушно посміхнувся. Від цього Дарина почервоніла ще більше, намагаючись сховати обличчя.

​Але довше зніяковіти їй не дали — в двері клініки постукали. Дарина відчинила їх, і до приміщення зайшов хлопчик, який привів із собою дівчинку-перевертня (теж у людській формі). На жаль, у дівчинки була серйозно поранена рука.

​Дарина миттєво забула про зніяковілість, професійно опустилася біля пацієнтки на коліна й оцінила травму.

— Руслане, подай швидше перекис! — скомандувала вона.

​Руслан подав їй пляшечку, але, скориставшись моментом та недавніми розмовами про підвищення, вирішив трохи познущатися. Він із дуже важливим виглядом заявив:

— Узагалі-то, я тепер тут головний бос, так що більше сам перекис подавати не буду!

​Дарина рішуче підняла на нього погляд, упевнено випростувавшись:

— По-перше, ти мені ще не бос, а по-друге — не сперечайся з ветеринаром і давай сюди ліки!

​Руслан ледь стримував усмішку, а Дарина тим часом уміло обробила й акуратно перев'язала дівчинці руку білим бинтом. Коли біль минув, дівчинка легко всміхнулася і раптом перетворилася на кумедну, пухнасту кішечку.

​Зацікавлений Амур (який досі розгулював у вигляді звичайного смугастого кота) вальяжно підійшов до нової гості й почав її цікаво обнюхувати. Песик Вова зацікавлено спостерігав за цим із кутка, нашорошивши вуха