Розділ 6

— Дякую, босе! — усміхнулася Дарина, задоволена новиною.

​Степан Олегович підійшов ближче до кота й лагідно погладив його по спинці. Амур задоволено замуркотів і навіть злегка поластився до чоловіка.

​У цю хвилину в двері знову постукали. Дарина відчинила їх і побачила Ліну разом із повністю здоровим Сірим.

​— Привіт, Дарино! — радісно сказала дівчинка. — Ми прийшли просто перевірити здоров'я Сірого. Йому вже набагато краще, величезне тобі дякую!

​Дарина привітно посміхнулася, і Ліна разом із вовком зайшла всередину. Дівчинка підійшла до Степана Олеговича.

— Добрий день! Ви ж тут бос, так? — запитала вона, дивлячись на нього з повагою. — Знаєте, ваші працівники — просто найкращі, і ця лікарня теж! Чутки вже розійшлися, і тепер ледь не всі люди з магічними тваринами хочуть приходити саме сюди.

​Степан Олегович задоволено посміхнувся в бороду.

— Я дуже радий чути, що наша клініка стала такою знаменитою, — відповів він, переводячи погляд на дівчину. — І мушу визнати: все це виключно завдяки Дарині.

​Дарина зніяковіло посміхнулася. У цей момент до неї підбігли Мія та Вова.

— Еге ж! — підтвердила Мія. — Вона найкраща, і вона стільки всього знає про тварин!

— Це абсолютна правда, — додав Руслан із теплою усмішкою на обличчі.

​Степан Олегович підійшов до Руслана і поклав руку йому на плече.

— Знаєш, Руслане, я думаю незабаром повністю передати цю клініку тобі...

​Руслан здивовано й широко розплющеними очима подивився на боса. Дарина радісно посміхнулася за його спиною. Вова зацікавлено підійшов до Руслана і знизав плечима:

— Ого... Схоже, ти станеш новим босом, якщо я правильно все зрозумів?

— Схоже, що так, — кивнула Дарина, дивлячись на колегу з гордістю.

​Поки бос обговорював справи з командою, Ліна обережно погладила Амура, а потім підійшла до свого улюбленця.

— Дарино, перевіриш Сірого? На всяк випадок? — попросила вона.

— Звісно, — відповіла Дарина.

​Вона підійшла до вовка, лагідно погладила його, уважно оглянула шерсть та лапу, перевіряючи кожну детальку.

— Ну що ж, можемо сміливо констатувати: Сірий повністю здоровий! — оголосила вона.

​Ліна щасливо усміхнулася, ще раз на прощання погладила Амура і зібралася в дорогу.

— Па-па, Дарино! До побачення, Степане Олеговичу! — попрощалася дівчинка.

​Коли Ліна з вовком пішли, минуло всього кілька хвилин, як у двері знову застукали. Дарина відчинила їх — на подвір'ї стояла жінка, яка дбайливо тримала на руках маленьку білочку.

​— Добрий день, — схвильовано сказала жінка. — Це моя білочка, вона вміє розмовляти, але їй зараз дуже погано...

​Дарина обережно взяла білочку з рук відвідувачки. Звір був поранений і ледь дихав.

— Руслане, дай швидше перекис! — скомандувала дівчина.

​Хлопець миттєво подав усе необхідне. Дарина акуратно обробила рани білочки та ніжно погладила її по м'якій шерсті. За кілька хвилин малечі стало набагато краще: вона повільно розплющила очі й озирнулася.

​— Привіт... Мене звати Еля, — слабким голосом промовила білочка. — А це моя хазяйка Софія.

​Софія з полегшенням на очах підійшла ближче до звірятка.

— Елю, сонечко, як ти себе почуваєш? — лагідно запитала вона.

— Тепер уже добре, Софіє, — усміхнулася білочка.

​Подякувавши ветеринарам, Софія разом із Елею щасливі вирушили додому. А Дарина полегшено видихнула, усміхнулася і знову м'яко погладила Амура, який вірно крутився поруч.