Розділ 3

Тишу вечора порушив новий стукіт у двері. Дарина відчинила їх і побачила на порозі дівчинку, яка обережно тримала на руках маленького песика.

​— Це мій брат... — розгублено сказала вона.

​Дарина здивовано кліпнула.

— Але як це?

​— Він перевертень, як і я, — пояснила дівчинка. І на доказ своїх слів на секунду перетворилася на біленьку собачку, а потім знову стала дівчинкою.

​— А що з ним сталося? — стурбовано запитала Дарина.

​— Йому дуже погано. Мій молодший брат чомусь уже й у людину перетворитися не може, я зовсім не знаю чому... — у голосі дитини чувся відчай.

​Тим часом песик зліз із рук, підбіг до Дарини і довірливо сів коло неї.

— Він ніколи раніше так себе не поводив, — здивувалася дівчинка.

​Дарина лагідно простягнула руку й погладила малюка.

— Привіт. Я Дарина.

​Песик задоволено покрутився біля її ніг, а потім неквапливо попрямував до м’якої лежанки в кутку та вмостився на ній.

— Схоже, він вирішив залишитися тут, — усміхнулася Дарина.

​— Тоді я теж залишаюся! — рішуче заявила дівчинка. — Мене звати Мія, а це мій братик Вова.

​Наступив вечір. Мія та Вова залишилися ночувати у клініці. Дівчинка теж перетворилася на собачку і скручилася калачиком біля брата. Дарина намагалася трохи подрімати, схиливши голову за робочим столом, як раптом Мія знову набула людської подоби й підскочила на ноги.

​— Дарино! У Вови жар, він весь гарячий! — тривожно покликала вона.

​Дарина миттєво прокинулася, забувши про втому. Вона підійшла до лежанки і торкнулася песика.

— І правда, дуже гарячий... Руслане, дай, будь ласка, трохи теплої води та жарознижувальне для тварин!

​Хлопець одразу приніс усе необхідне. Дарина розчинила ліки у воді й обережно піднесла мисочку до Вови. Песик зробив лише два ковтки й відвернувся.

​— Не будемо його змушувати. Залишимо воду поруч і самі побудемо тут, поруч із ним, — м’яко сказала Дарина.

​Вона поставила мисочку біля лежанки. Мія знову перетворилася на песика і притулилася до брата, щоб зігріти його. Дарина знову втомилася і хотіла покласти голову на стіл, але Руслан раптом приніс дві м’які подушки. Одну він мовчки простягнув Дарині, а на другу ліг сам поруч, влаштувавшись прямо на столі.

​У кімнаті запанувала затишна тиша. Всі втомилися за цей день і заснули, зігріваючи одне одного теплом.