ГЛАВА 14: Сеульські папери, паризький пресинг та заблоковані контакти

Наступні три дні після грандіозного рок-концерту та розмови про сватання та неможливість весілля Кан Те О був змушений повністю присвятити паперовій рутині. Його менеджер Кім, не виходячи з готельного номера, завалив шеф-кухаря десятками міжнародних контрактів, додаткових угод та юридичних звітів для телеканалу в Сеулі. Те О люто підписував бланки, його квадратна щелепа заніміла від люті, а родимка біля роту судорожно сіпалася щоразу, коли Кім вимагав узгодити черговий пункт про неустойку.

— Те О, якщо ми не закриємо ці фінансові відомості сьогодні, акції твого кулінарного бренду впадуть! Зверни увагу на додаток номер чотири! — невблаганно повторював менеджер Кім, тицяючи екран планшета.

Те О роздратовано кидав ручку на стіл і тер потилицю:
— Кім, залиш мене в спокої з цими цифрами! Я маю бути в «Короні»! Мені потрібно контролювати кухню!

Він навіть не здогадувався, що поки він забарикадований паперами, на його території розгортається справжня психологічна облога.

Усі ці три дні Жан-Люк регулярно, як на роботу, приходив до ресторану. Бездоганний француз за сорок, у своєму ідеально випрасуваному бежевому костюмі сідав за центральний столик і вимагав Соломію Андріївну до залу. Щойно вона виходила, він умикав увесь свій витончений аристократичний шарм, намагався перехопити її руку й починав нахабно залицятися, доводячи, що готовий пробачити її втечу з-під вівтаря та почати все спочатку.  А Соломія Андріївна щоразу категорично відмовлялася від його квітів та пропозицій.

— Ma chérie, ну подивись на себе, — Жан-Люк солодко посміхнувся, заглядаючи в її бурштинові очі. — Цей провінційний Львів, цей фартух... Твій талант створений для Парижа. Я все забуду, Соломіє. Давай повернемося і почнемо все з чистого аркуша. Мій ресторан чекає на тебе.

Вона висмикнула руку, її пишні груди під кітелем важко здималися від гніву, а тонка талія ефектно здригалася від огиди. З кожним візитом колишнього вона все більше нервувала. На третій день її терпець остаточно увірвався. Вона сперлася руками на столик, нахилилася до француза і з такою люттю та зрілим галицьким гонором процідила йому прямо в обличчя:

— Ану закрий свій рот, Жан-Люк! — вигукнула вона, і її вогняні кучері бунтарськи розсипалися по плечах. — Я сказала тобі «ні» три роки тому біля вівтаря, і скажу це ще тисячу разів! Мені огидні твої паризькі казки. А тепер послухай моє фінальне попередження: якщо ти ще бодай раз посмієш зайти в мій ресторан, на мою кухню чи взагалі з’явишся в моєму житті — я особисто познайомлю  тебе з моїм улюбленим шефським ножем. А зараз — зникни з моїх очей, придурок!

Вона круто розвернулася і гордо покрокувала геть, залишаючи француза ні з чим, абсолютно не підозрюючи, що Кан Те О вже закінчує підписувати останні контракти з Кімом і готовий розірвати будь-кого, хто зазіхне на його руду відьму. А її відчай та нерви від цього клятого француза зривали дах ...