ГЛАВА 5: Хронометраж гріха та гойдалки емоцій

Рівно о 07:00 скляні двері кухонного блоку беззвучно роз’їхалися. На поріг, карбуючи крок точно за секундною стрілкою, ступив пан Чо. Його окуляри грізно зблиснули під люмінесцентним світлом, а пальці вже лежали на кнопці секундоміра, готові зафіксувати старт ранкової заготівлі страв. Секретар-робот пройшов три кроки вперед і... вперше за всю свою кар'єру в конгломераті «Лі Корп» застиг на місці, наче йому стерли всю операційну систему.

На великому металевому столі в центрі кухні панував повний кулінарний хаос. Навколо панували білі хмари розсипаного заварного борошна. Поруч, на великій дерев'яній дошці, з філігранною, королівською точністю були викладені сорок ідеально зліплених ф'южн-вареників кюасан із косичкою. Але найстрашніше для корейського регламенту було нижче. Прямо під столом, у білій борошняній пудрі, лежав розкиданий кухарський одяг: великий чорний шефський кітель Кан Те О, розірваний фартух, знятий ремінь і тонка червона стрічка для волосся.

Пан Чо судорожно поправив окуляри тремтячими пальцями й повільно перевів погляд на двері кабінету керуючого рестораном. Двері були прочинені.

Секретар наодинці, делікатно зазирнув усередину. На великому шкіряному дивані, міцно обійнявшись під одним м'яким вовняним пледом, солодко спали головні шеф-кухарі. Кан Те О, чия квадратна щелепа зараз була розслабленою, тримав праву руку на талії Соломії Андріївни. Сама же руда «старша колега» уткнулася носом у його широкоплечі груди, а її довгі вогняні кучері пахли лавандою прямо на його білій подушці.

Пан Чо судорожно відкрив свій блокнот і заніс туди фінальне коригування:
— Хронометраж субординації повністю зруйновано. 07:05. Корейське кімчі та українська сіль офіційно уклали пакт про капітуляцію під одним пледом. За виняткових обставин... сніданок затримується на невизначений термін.

Щойно двері кабінету рипнули, Кан Те О різко розплющив свої карі очі. Побачивши спину пана Чо, що делікатно віддалявся, а потім — руді кучері Соломії на своєму плечі, шеф-кухар пережив справжній внутрішній землетрус. Він підхопився з дивана, судорожно збираючи одяг по підлозі, а його квадратна щелепа затремтіла від паніки.

Наступні кілька днів перетворилися для Те О на справжні емоційні гойдалки. Його внутрішній «Великий і Гордий» лідер влаштував йому тотальний терор. Йому було дико, нестерпно соромно дивитися в бурштинові очі Солі. На нарадах він ховав погляд у підлогу, червонів до кінчиків вух від кожної її фрази і параноїдально вибудовував стіни відчуження. Його корейський консервативний мозок відмовлявся розуміти: чому він, зірковий шеф, який завжди обирав виснажених дієтами худих моделей, так ганебно і безжально піддався чарам моменту з цією нестандартною, пишною рудою відьмою? Чому його пальці досі пам’ятали тепло її тонкої талії, а запах лаванди переслідував навіть уві сні? Те О злився на себе, злився на неї, уникав будь-яких розмов наодинці і знову вмикав режим холодного, роздратованого професіонала.

Соломія Андріївна терпіла цей дитячий садок рівно тиждень. Вона спокійно спостерігала за його панічними маневрами, лише зрідка іронічно посміхаючись біля плити. Але коли настав довгоочікуваний вихідний понеділок, Соля з полегшенням зачинила за собою двері ресторану.

Вона вирішила провести цей день у своїй власній квартирі недалеко від Ратуші, яку їй у спадок залишила бабуся. Соля вже встигла зробити там стильний, сучасний ремонт у стилі лофт: гола цегляна кладка, великі панорамні вікна, затишні шкіряні крісла та мінімум зайвих деталей. Робота була зовсім поряд, і це було неймовірно зручно.

Ближче до вечора до неї в гості завітала найкраща подруга дитинства, яка працювала зовсім недалеко, у центральному відділенні банку. Дівчата постали у максимальному візуальному контрасті. Подруга прийшла прямо після зміни — у строгому офісному костюмі-трійці, з гладкою зачіскою та зібраним виглядом. А Соломія зустріла її у своєму звичайному домашньому вбранні в стилі рок, повністю відпочиваючи від кухарського кітеля: рвані чорні джинси, що ідеально облягали її пишні стегна, та вільна біла футболка з яскравим рокерським принтом її улюбленого гурту, заправлена за тонку талію. Довгі руді кучері були недбало розпущені.

Подруга з порогу виставила на стіл сулію з темного скла і загадково підмигнула:
— Катрусю, тримай! Українське крафтове вино, абсолютна новинка ринку від приватної виноробні. Ти такого ще точно не куштувала, це просто гастрономічний екстаз!

Соля розлила рубіновий напій по великих келихах. Перший же ковток розлив по тілу приємне, розслабляюче тепло. Дівчата вмостилися на дивані і під звуки львівського дощу за вікном почали обговорювати чергову епічну невдачу подруги в пошуках своєї другої половинки. Подруга емоційно бідкалася на сучасних чоловіків, а Соля, згадуючи емоційні гойдалки свого широкоплечого корейського шефа з родимкою біля рота, лише підливала вина і згідна кивала.

Коли перша пляшка крафту підійшла до кінця, а туга за нерішучим Те О досягла критичної межі, Соломія Андріївна рішуче поставила келих на стіл, її бурштинові очі хижо зблиснули відьомським вогнем, і вона з посмішкою промовила:
— Знаєш що, дорогая моя? До біса цей сумний банкірський аналіз. Ми засиділися в цій душній  квартирі. Одягайся. Понеділок — чудовий день, щоб дві дорослі шляхетні дівчини нарешті пішли в центр і знайшли собі справжні, незабутні пригоди на всю ніч!

Кан Те О пів ночі не міг заплющити очей у своєму готельному номері. Він міряв кімнату кроками, нервово кусав губи й роздивлявся свою вольову квадратну щелепу в дзеркалі. У його голові, вихованій на суворих корейських традиціях, крутилася лише одна залізобетонна думка: він — чоловік, він головний на цій кухні, а отже, зобов’язаний взяти на себе повну відповідальність за те, що сталося. Тим паче, десь глибоко в душі Те О вже чітко усвідомлював — ця руда відьма з бурштиновими очами, тонкою талією та пишними формами подобається йому до нестями. Ну й нехай, що через її характер та вікове вето йому іноді шалено хочеться прибити її прямо біля плити з борщем. Він мав учинити так, як треба. Він так вирішив!